ledilid: (двоє - Ukr in Rus прапор біля кремля)

Коли Бенедикт XVI оголосив про намір залишити престол, над Римом прогриміла гроза. Під ту зливу з блискавками потрапили й ми, змокши до нитки.
Один із фотографів зметикував: шпиль високого собору може бути зручною мішенню для блискавок - і поставив фотоапарат на велику витримку. Так світові медіа отримали вражаючий і символічний знімок "Знак із небес": Бог усього сущого, і погоди в тому числі, посилає Папі-"відставникові" сигнал. Навряд чи позитивний.

Але удар блискавки в собор - не така вже й унікальна, а значить, не така й знакова річ.
Не менш красномовним знаком можна було важати, наприклад, Місяць-молодик, який зійшов над Ватиканом невдовзі після оголошення про зміну влади у Католицькій церкві. Значить, вона отримає молодшого керівника, новий старт і все, що з цього випливає.

Так уже сталося, що ми опинилися в Римі під час подій, пов'язаних з історичним зреченням Папи, а це буває, як виявилося, раз на 600 років.
Учора Бенедикт XVI попрощався з паствою, а сьогодні остаточно йде на пенсію. Відставка значно підвищила його рейтинг, якщо можна так сказати.

Про все це - в нашому матеріалі з елементами репортажу (фотки агенції Рейтер + трохи наших).

Photobucket


далі - розповідь і 26 фоток >>>> )
ledilid: (двоє - yul-yusch)

Сьогодні й завтра в Італії відбуваються парламентські та місцеві вибори (про їхні розклади та схему читайте тут).
Як сказав один соціолог, змагаються два коміки й два трагіки, і переможуть трагіки - дві коаліції лівоцентристів (коаліції "Італія. Загальне благо" на основі Демократичної партії Берсані та коаліція нинішнього технічного прем'єр-міністра Монті).

"Коміки" - це, по-перше, колишній прем'єр Берлусконі, лідер правоцентристської коаліції на основі його партії "Народ свободи". Раніше підсудний магнат-шоумен Сильвіо Берлусконі за рейтингом суттєві відставав від Берсані, але тепер майже нагнав.
А найбільший комік - це реальний актор комічного жанру Беппе Грілло, який організував популістський євроскептичний "Рух 5 зірок". Він в Італії зайняв нішу скандинавської Піратської партії, польського Палікота, ну й, треба визнати, нашої негативістської "Свободи". За "M5S" Можуть проголосувати близько 17% італійців.

Але тема цього посту - не так політичні тенденції й розклади, як візуалізація італійської політичної реклами.
Ми от ніби нещодавно з Рима й Неаполя, подивилися передвиборчу рекламу на ТБ і на вулицях.
Телевізійна реклама партій і блоків там така сама тупа й нудна, як і в нас, а от вулична - суміть самі з наших фотографій.

Photobucket
Плакат "Людей свободи" Берлусконі.

Головний прикол у цій темі, він же когнітивний дисонанс для приїжджих, полягає в тому, що логотипи рекламованих партій і блоків в Італії - навхрест перекреслені. Ми спершу думали, що це політичні супротивники так активно псують чужі плакати.
Але, виявляється, саме так потрібно голосувати у веселих італійських виборчих бюлетенях.
Оскільки таке перекреслення породжує передусім заперечну думку про партію Н - дизайнери плакатів воліють додавати до перекреслення сображення олівця. Мовляв, як прийдете на вибори - перекресліть саме наше лого.

Загалом, розмаїття партій на виборах в Італії - величезне. Комуністи, інші ліваки, центристи, ліво- й правоцентристи всіх мастей, націоналісти, офіційні наступники фашистів, третя позиція, анархісти, інваліди і т.ін.

20 фоток із підписами >>>> )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Віа Кондотті — старовинна вулиця в римському кварталі моди. Вона починається від площі Іспанії з її знаменитими Іспанськими сходами та фонтаном Баркачча роботи П’єтро Берніні.
На вулиці Кондотті представлено найвідоміші італійські та світові модні марки, дорогі магазини одягу, взуття, парфумів, годинників, ювелірних і шкіряних виробів. До воріт будинку за адресою віа Кондотті, 68 стоїть черга охочих сфотографуватися. Однак тут не бутік і не модне ательє. Поміж магазинами Hermes та Jimmy Choo квартирує Суверенний військовий Орден госпітальєрів святого Йоана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти.

Найстаріше лицарське братство у світі, днями Мальтійський орден відзначив 900-річчя. Про круглу дату сповіщають банери з цифрами «1113—2013» та червоні прапорці з мальтійським хрестом, розвішані не лише на Палаццо Мальта, а по всій вулиці Кондотті.

Photobucket
Працівник на скутері виїздить із воріт Палаццо Мальта.

Госпітальєри-йоаніти — не про­сто орден. Згідно з, міжнародним правом це «державне утворення».
Сам він називає себе «незалежним князівством» і підтримує рівноправні дипломатичні відносини на рівні послів зі 104 державами, зокрема й з Україною.
Мальтійський орден має Конституцію, прапор, герб і гімн (Ave Crux alba — «Радій, білий Хрест»), видає власні паспорти, гроші, марки та автомобільні номери. І йдеться зовсім не про сувеніри чи забавки. Паспорт Суверенного Мальтійського ордену визнають у багатьох країнах; власник такого документа має право на безвізовий в’їзд до 32 держав. А фургони з характерним кодом SMOM на червоно-білій номерній панелі ми бачили навіть на віддалених вулицях Рима.

Багато хто сприймає Мальтійський орден як суверенну державу адже його маєтки наділені статусом екстериторіальності, тобто не підлягають законам Італії.
Побувавши в Римі, ми «перетнули кордон» обох мальтійських анклавів, а повернувшись - дізналися про роботу Ордену в Україні.
пізнавальна стаття і штук 40 фоток >>>> )
ledilid: (Default)
Тібр, міст Вітторіо Емануеле ІІ, місяць-молодик та собор святого Петра вчора ввечері.

Тиждень римських канікул - це було супер. І тижня було мало. :(
Рим - найбільш насичене історичними пам'ятками місто. Багатошаровий бутерброд з античності, раннього християнства й Відродження.
Колись ми ще повернемося до Рима.

Photobucket
ledilid: (двоє - пан+пані давні)
На віа дель Квірінале, що йде вздовж так званого «довгого крила» (manica lunga) Квіринальського палацу, стоять дві цікаві церкви. Цікаві тим, що є «конкурентками». І саме їх дехто вважає найгарнішими якщо не в усьому Римі, то на пагорбі Квіринал – точно.
Сан-Карло-алле-Куаттро-Фонтане роботи Бороміні та Сант-Андреа-аль-Квірінале, збудована Берніні.
Ось вам коротка розповідь про них із картинками.

Photobucket
Склепіння церкви Сан-Карліто, яка стала провісником появи стилю Гауді за 250 років до нього.

далі >>>>  )
ledilid: (twin towers)
"Знак із неба?
Блискавка вдарила в собор святого Петра через кілька годин після того як Бенедикт приголомшив кардиналів першою відставкою за 600 років".
звідси

І ми, будучи таки тут, у Римі, ці блискавки бачили.
А як же ми під цим дощем змокли! Наскрізь. Зате сходили в крутезну базиліку святого Климента з могилою Кирила  (того, що брат Мефодія) :)


ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)

У нас якась така властивість - коли ми кудись приїжджаємо за кордон, то в більшості випадків у тому місті відбувається щось круте. А ми зовсім ненавмисно, суто випадково :)
Прикладів купа - революція в Єгипті, "Ролан Гаррос", "Формула-1" у Монако, різні карнавали, католицькі свята, легкоатлетичні марафони, що вже казати про художні виставки.
І от ми майже тиждень у Римі. Тут мало того, що карнавал (карнавал так собі, до речі, ще й треба враховувати прохолодну погоду).
Так ще й зрікається свого Святого престолу Папа Римський Бенедикт XVI.

Таке буває, на минуточку, раз на 600 років. Востаннє Папа Римський оголошував про своє добровільне зречення у 1415 році, тоді це був Григорій XII.

У Ватикані ми вже були позавчора - просто погуляли по території і відправили додому листівку з Папою із Пошти Ватикану. Побачили, яка довжелезна черга стоїть у собор святого Петра (і заодно до металошукачів) по хорошій погоді.
Пішли б у Ватикан і сьогодні - але сьогодні там позаплановий вихідний... Ага, ми примудрилися потрапити на "День незалежності Ватикану" - річницю укладення Латеранських угод 1929 року. Тож у музеях Ватикану і в Сікститській капелі вихідний.

Туди ми підемо завтра - в останній день перед вильотом на Будапешт.
Заодно побачимо, як католицька та інша публіка реагує на ініціативу Папи щодо зречення.
про Папу + його відозва >>>>  )


ledilid: (двоє - портрет - Венеція)

Свого часу проходила така новина: "26 листопада мерія Рима ухвалила рішення вивісити на одній із будівель Капітолійського пагорба портрет Юлії Тимошенко на знак протесту проти її ув’язнення".

Приїхавши в Рим, ми, чесно кажучи, про цей факт не згадували й близько. Але піднятися на Капітолій у планах мали. Як-не-як, це найважливіший (хоч і найнижчий) із семи пагорбів Вічного міста, де воно зародилося, де жили знамениті римські гуси-рятувальники і де стоїть — одночасно і в музеї, і у вигляді копії просто неба — легендарна Капітолійська вовчиця.

Як виявилося, банер із Тимошенко висить на Капітолії й досі. Причому - в цікавій компанії.

Photobucket

Про Юлю, напис під портретом якої гласить: "Свобода для Юлії Тимошенко", всі ми в курсі.
Під час урочистого вивішування її портрету на площі мер італійської столиці Джанні Аліманно заявив про солідарність з українською опозиціонеркою й розповів, що звертатиметься до мерів столиць країн Європейського Союзу з пропозицією підтримати цю ініціативу Рима.
Потім іще мер Харкова Гепа-Кернес "алаверди" прикрасив свою мерію разів у надцять більшим банером із портретом заґратованого Сильвіо Берлусконі — теж, мовляв, політично переслідуваного в Італії.

А нас зацікавили постаті банерів із зображеннями двох жінок, що сусідять із колишньою прем'єр-міністром України. І от що виявилося.


Ще кілька фоток із Капітолію й розповіді про жінок >>>>  )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Дощі в Римі, що тривають зараз майже щодня до обіду, заважають нам оглядати незліченні пам’ятки Вічного міста вже з ранку. Зате саме завдяки погодним витребенькам ми стали свідками зміни варти на пагорбі Квіринал - випадково потрапили на площу перед президентським палацом саме о 15:00.
О такій годині варта змінюється тут узимку, навесні й восени, тоді як улітку – о 18:00.
Це шоу справді варто бачити.

Cambio della Guardia Quirinale (25)

Поняття «Квіринал» використовується для позначення державного апарату сучасної Італії. Як в Україні «Банкова», у Росії – Кремль, а в Америці – Білий дім.
А так – Квіринал, або італійською Квірінале (Colle Quirinale) – найвищий із римських пагорбів (57 м над рівнем моря), розташований на північний схід від центру міста.
далі - такст і фото та відео >>>>  )

ledilid: (Default)
Узагалі-то ми вже в Римі, в смішному готелі, на горішньому поверсі, за дверима "Прівато", в номері без номера на дверях, у мансарді із власною великою терасою. Круть! :) Правда, в районі вокзалу "Терміні". І сюди, на дах, ледве дістає Wi-Fi.

А ще зо три з копійками години тому ми були в Будапешті.
...І там таки знову встановили турецький прапор над королівським замком Буди :))

ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Ну от ми й знову в Будапешті.
Тобто знову в Пешті.
Завтра будемо в Буді.
А завтра ввечері - до Рима.
Яка там рима є до Рима? :))
ledilid: (двоє - ч/б голі у воді)
Чим схожі італійське Сорренто в теплій Кампанії та німецький Вісмар у суворому Мекленбурзі-Передній Померанії?
По-перше, обидва міста стоять на березі моря. А по-друге, в обидва ми заїжджали ввечері, аби ще більше виправдати вигідний цілоденний квиток :)
А ще - в обох ми сфотографувалися в режимі тіней, заходячи у кадр із довгоб витримкою. Такі от розваги.

Вісмар був тут, а от вам фотка з Сорренто:
Photobucket

Тут ще й дощ був, але все одно було класно. Коли-небудь поставимо повноцінні пости із розповідями і про Сорренто, і про Вісмар.
Ну й заодно дві пісні про Сорренто: "Поздний вечер..." Глизіна і знаменита неаполітанська "Повернись у Сорренто" ("Torna A Surriento") - ну нехай у виконанні Паваротті, хоча є навіть Петя Наліч :).
ledilid: (жін - дівка дупою до динозавра)
Про Помпеї ми ще будемо писати, і немало. Бо це, як-не-як, здійснення мрії — жіноча половина нас двох, тобто Л., з дитинства марила Помпеями (зокрема). І от нарешті й ця мрія частково здійснилася. Сьогодні ми побачили, як виглядало багате місто Римської імперії і жили в ньому люди майже 2000 років тому, поки це місто зненацька не засипав попіл Везувія під час виверження 79 року.

Частково, бо з'ясувалося, що на ретельний огляд Помпей шести годин ну дуже мало. Тож у результаті ми не тільки не встигли в Геркуланум (який, як і Помпеї, у зимовий період зачиняється на вхід о 15:30), а й збагнули, що треба буде повернутися ще і в Помпеї, і в Стабію, і взагалі в ці вулканічні краї під Неаполем.
З горя довелося з'їздити у вечірнє Сорренто :)
Але про все це — в інших постах трохи згодом.

А поки що виставимо фрагментик Помпей. Крихітний, але вельми популярний серед туристів.
Публічний дім, він же будинок розпусти, він же лупанарій.
Із цього поста ви дізнаєтеся про давньоримське порно, розміри тамтешнього ложа для втіх та вартість проститутки І ст. н.е.

Photobucket
Фреска з помпейського будинку розпусти.
Читати більше >>>>  )
ledilid: (двоє - козак і козачка)
Коли ми збиралися в Неаполь, одна наша колега (в неї, до речі, сьогодні день народження - вітання! :) сказала: "О, а моя свекруха під Неаполем працює. Може, гречки їй завезете?"
Це був жарт, звісно, і канал постачання гречки в італійську область Кампанія ми не налагодили.

Та його, як виявилося, й не потрібно налагоджувати. Адже навіть перше побіжне знаймство зі старим, брудним, жвавим Неаполем (принаймні його центральними районами) показало: тут купа українських магазинів, і в них є й гречка, й пшениця на кутю, і соняшникове насіння, і пиво "Чернігівське", і ще купа всього вітчизняного.
А що вже чуєш українську мову на вулицях - то, мабуть, стільки української мови, як у Неаполі, навіть у Донецьку немає :)

Українські заробітчани та іммігранти створили тут велику, досить помітну зовні громаду з усіма національними атрибутами.

То ж ось вам кілька фоток, що ми побачили на цю тему в перший день і вечір у Неаполі - трнтьому за розміром місті Італії, її "південній столиці":
Photobucket

Photobucket
ще >>>> )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
З такої нагоди склали логістику відпочинку в червні-липні на Адріатичному узбережжі Італії: два тижні на двох - від 800 євро.
Подробиці щодо напрямків, стиковок і готелів - ось тут.

Хто хоче - забирайте, нам не шкода :)
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Болонья – місто не так сильно розкручене серед туристів, як Венеція чи Флоренція, але дуже круте. Його часто називають кулінарною (згадайте спагеті під соусом болоньєзе) й навіть культурною столицею Італії.
Рівень життя в Болоньї - один із найвищих на Апеннінах завдяки вдалому розташуванню на роздоріжжі транспортних коридорів та розвиненій промисловості. Втім, заводи й фабрики розташовані десь на околицях Болоньї, а велике середмістя – це поважні старовинні квартали і, що нам найбільше сподобалося, переважно широкі, просторі, світлі вулиці.
А ще тут є найстаріший університет Західного світу; і тут стартував Болонський процес вищої школи.

Болонья – центр однойменної провінції й регіону Емілія-Романья – розташована згори й посередині «халяви» Італійського чобота, приблизно на півдорозі між Венецією і Тосканою (з її Флоренцією й Пізою); між Міланом та узбережжям Адріатичного моря (де Ріміні й усіляке Сан-Марино).
Населення міста, яке нещодавно відзначило 2000-річний ювілей, – 380 тисяч.

По центру Болоньї ми гуляли в день проведення Болонського марафону. Про нього ми вже відписалися, а сьогодні звітуємо про давню красуню Болонью як таку.

Photobucket
Нам здалося, що для заголовного фото найбільше підходить оце – з вікном на річечку Рено.
Отак ідеш по вулиці, ідеш, аж глип – у замацаній стіні дверцята, типу кватирки, прочиняєш – і бачиш із двох боків старі будинки в темно-теплих тонах, білизну, що сохне, галереї від однієї будівлі до іншої, а посередині – темно-смарагдовий канал, на кшталт венеційського, але мілкий.
Детальніше про це та інше –далі >>>> (65 фоток і розповідь) )
ledilid: (двоє - портрет - Венеція)
Про Венецію ми вже писали – що там цікаво, але надто вже людно й комерціалізовано. Повсюдне визискування з романтичної теми і натовпи цих самих романтиків та закоханих просто вбивають. У таких умовах насолодитися видатним місцем на воді просто неможливо.

По вузьких обідраних вуличках можна рухатися тільки зі швидкістю натовпу. На площі Сан-Марко крізь екзальтовану юрму, наче на мітингу, неможливо протовпитися. Ціна квитка на катер «вапоретто» - єдиний у Венеції громадський транспорт – зросла вже до 7 євро (два роки тому було 4.50). Плюс до всього Гранд-канал забрав нашу батарею від фотоапарата, ага :)

Характер цього міста та його обличчя приховано за грубим туристичним нашаруванням. Але дещо роздивитися таки можна. Тож ось вам підбірка наших фоток.

Photobucket
Віддзеркалення в каналі.
ще 38 фоток >>>>  )
ledilid: (двоє - портрет - Венеція)
Тиждень тому, саме в цей час, ми ще гуляли по Болоньї, а навколо нас бігав Болонський напівмарафон-2012 – Mezzo maratona di Bologna.

Болонья виявилася дуже красивим, старовинним містом. Там є де отримати задоволення, занурившись в історію. Про місто Болонья в нас в буде наступний пост, а наразі – трохи фоток про марафон.

Долучитися до нього теж було цікаво. Уявіть: ходимо ми, значить, по історичному центру, тримаючи в руках карту-план із маршрутом «Найцікавіше в Болоньї за три години», а разом із нами за цим самим маршрутом біжать кенійці, ефіопи, італійці, американці та іже з ними, професіонали й натовпи любителів, молоді й старі, супроводжувані тренерами, групами підтримки, всіляким сервісом і виступами рок-груп, поліцією на мотоциклах і без… Було прикольно, особливо якщо врахувати, що антураж дійства – вузькі древні вулиці, квартали найстарішого у Західному світі університету, дві падаючі вежі, що є символом міста і всяке тому подібне.

Як потім з’ясувалося, саме того дня напівмарафон відбувався і в Києві (фоторепортаж тут). Але в Болоньї, як видно, вищий і рівень учасників, і більша їх кількість (дві тисячі проти однієї), краща організація та гостинність, ну й оригінальність дистанції теж різна.

Photobucket
Рок-група на дистанції марафону в університетському кварталі Болоньї.

ще 25 фоток >>>>  )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
...І ось ми вже в Києві.
За останні два дні - третя країна, шосте місто :).
У Салоніках ішов дощ. У Болоньї (а впона просто супер-супер-супер) відбувався напівмарафон. У Венеції було таке стовпотворіння, що просто караул.
Венеція запросто робить із філантропа мізантропа: натовп, що тащиться від романтєгі, перемелює тебе, як м'ясорубка, і особливо приємно це відчувається на тісних вуличках, коли одним треба поспішати, а інші ловлять нібито кайф від повільного шпацірування.

На Венецію - як трансферний пункт між Болоньєю й а\п Тревізо - в нас було три години, і ми їх відпрацювали ок. Цього разу монеток у канали не кидали, бо вкинули цілу батарею з фотоапарата. Таке вже те місто: варто чомусь упасти на тротуар - як воно закочується у Гранд-канал, зараза, бо канали там скрізь :)

Так що з Венеції фоток обмаль. Утім, ми вже були тут два з половиною роки тому і дещо постили. Тоді, на початку квітня, тут було хоч трохи менше туристів, більше кисню й вільного простору. І квитки на вапоретто - 4,50 євро, а зараз уже 7! Ну не крохобори?!
Наша порада: як будете їхати у Венецію по романтєгу - то робіть це до середини весни або після середини осені. А зараз там усіх затоптують юрби росіян, китайців і прочих, прочих...
ledilid: (Default)
Болонья виявилася вельми красивим і цікавим містом.
Болонки теж файні - і жінки, й собаки :) Тут і соус болоньєзе, і перший у Європі університет...
Сьогодні ще трохи погуляємо - і у Венецію, а вночі вже й у Києві маємо бути.

А Болонью ми спершу побачили з неба.
Ось:
Photobucket
Від вокзалу вниз іде вулиця Незалежності, на ній видно п'яццу Маджоре з її принадами.

З ілюмінатора Ryanair'івського літака вдалося зробити ще кілька цікавих фоток. Зокрема, Сан-Марино, воно тут неподалік.
ще 2 фото >>>>  )

May 2014

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920 21222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 19th, 2017 05:54 pm
Powered by Dreamwidth Studios