ledilid: (twin towers)
Просто так, вузлик напам'ять:
сьогодні - день, коли хостинг нашого сайту вперше перетнув позначку 2000 за добу. Навіть 2200 :))

Ось яким виявився таргетинг:
Без віз українці можуть потрапити до 42 країн. Ще в 52 – віза на кордоні. ПОВНИЙ ПЕРЕЛІК країн лібералізованого візового режиму
А більше 600 лайків... Це взагалі. Але ж недарма ми по-чесному прошерстили всі країни на сайті МЗС :-)
ledilid: (двоє - портрет - Венеція)
І от починається новий етап із додатковим простором свободи.
Ми обоє отримали нові шенгенські мульти на два роки. Журналістські. Знову в німців. Усе правильно оформили й обґрунтували доцільність.
Наступний виїзд – Мюнхен.

…А питання нової роботи залишається актуальним. Може, в когось є пропозиції?..
ledilid: (жін - Інгрід Бергман фас 1 із рукою)

i_love_ctrl_c_ctrl_v_tshirt-p235963181585249322trlf_400Журналістика помирає.
Її трупний запах засмічує і засмучує.

Це не смерть, - обуриться той-хто-перебуває-на-вістрі-тенденцій, - а лише необхідна трансформація, модернізація, біг у ногу з дедалі швидшим прискоренням часу. І матиме рацію – нові часи потребують нової преси. А нова преса потребує нової журналістики.

«Многабукаф», - кривиться модернізований читач нової преси й роздратовано перегортає сторінку з великою аналітичною статтею, шукаючи «картинки». Або просто клікає мишкою на цікавіший банер.
Коментарі з кулуарів Держдепу вказують на підготовку США до війни в Ірані? Події «Арабської весни» вплинуть на енергетичну ситуацію в Європі? За яскравою прем'єрою в Оперному прихований товстий шар театральних інтриг, через які талановиті вихованці вітчизняних консерваторій змушені ставати примами за кордоном, не маючи змоги пробитися в штат корумпованих музичних закладів на батьківщині?
«Ах оставьтє», кого це цікавить у той час, коли Моніка Левінськи збирається видати мемуари про орально-овальний роман із Клінтоном, у Януковича годинник на півмільйона дорожчий, ніж у президента Німеччини (кому потрібне його ім'я), а в молодої дружини лідера Компартії під спідницею далеко не модельні ноги. Про прем'єру в Оперному, втім, можна й почитати – а чи була там Волочкова і з якої глибини декольте під руку з сином депутата прийшла на виставу чергова ВІА-Гра.

Для того, щоб поставити на сайт новину про цицьки депутатської подруги, журналістам 99,6% видань досить натиснути простеньку комбінацію: Ctrl+C, Ctrl+V. У складніших випадках проміжною ланкою між першою та другою частиною операції служить сервіс Google Translate. Верх пілотажу – змінити в тому, що вийшло, кілька слів. Вичитувати на предмет стилістичних та орфографічних помилок, жертвуючи дорогоцінними хвилинами для «написання» наступної «новини» - неприпустима розкіш для багнета сучасної журналістської армії.

Тому цій армії потрібен не журналіст. До її лав призивають «копів» і «копіків». У кращому разі - копірайтерів. У гіршому – копіпастерів. Недарма останнім часом позиція «журналіст» на сайтах вакансій у 99,6% випадках супроводжується прикладкою «копірайтер».


у поляків те саме )
Україна принаймні в чомусь від Польщі не відстає – на ринку журналістської праці нині домінують копі-. І навчальні заклади теж ідуть у ногу з часом: журналістів, як раніше юристів та менеджерів, нині готує чи не кожен український виш. Їх тисячі – молоденьких ланцетників клавіатури (замість акул пера), які фактично не вміють писати самі, та від них цього й не потребують. Копі-«творчість» обходиться власникам новітніх ЗМІ дешевше. А попит – більший.

Так що там у нас сьогодні під спідницею в Ангели Меркель?..

P.S. Я, звісно, утрирую. І серйозні матеріали, як і серйозні журналісти та видання, у світі ще залишаються затребуваними. Щонайменше 0,04% читачів.

P.Р.S. Шукаємо нову роботу, а вона - така, щоб нормальна - не знаходиться.
Нікому не потрібні журналісти для написання ексклюзивних авторських текстів?

ledilid: (жін - дівка топлес у синьо-жовтому полі)
Остаточно утвердившись у намірі звільнитися, я все-таки почуваюся трохи стрьомно, усвідомлюючи, що, крім численних недоліків, у моїй нинішній роботі є й беззаперечні переваги.
Серед них – той факт, що - як заступник редактора й редактор відділу міжнародної політики загальнонаціональної газети - я все-таки залишаюся шанованою людиною в очах іноземної дипломатії в Україні. Чи вдасться мені знайти нову роботу, яка даватиме можливість робити матеріали з-за кордону, а отже, мати підстави для отримання багаторазової візи – наразі незрозуміло.
Якщо раптом ні, прийомів у деяких дружніх посольствах, де можна побачитися й поспілкуватися з чудовими людьми, яких через обопільну зайнятість не вдається перестріти в повсякденному житті, теж дуже не вистачатиме.

Втім, це я раніше так думала. А тепер зрозуміла: дарма переживаю. Кого цікавить твоє основне місця роботи, якщо головний документ, потрібний для отримання шенгенської візи, - це уши лапи і хвост цицьки?
Принаймні приклад борчинь проти чоловічої гегемонії з «Фемен» яскраво свідчить, що оголеними цицьками розчахнути двері в Європу значно легше, ніж журналістським посвідченням чи стосом авторських романів.

Ось, до прикладу, фотофакт із вчорашнього прийому Французького посольства з нагоди Національного свята - Дня взяття Бастилії.
Саша Шевченко в уніформі: віночок, ноги, сумка з логотипом. Цицьки, правда, чомусь закриті – можливо, саме про це активістку-«феменістку» розпитує Катя Осадча:
Photobucket
Далі + 8 фоток >>>> )
ledilid: (двоє - Інгрід Бергман + Хамфрі Богарт п)
...І ось для нас настали травневі свята, коли з 27 квітня по 12 травня в редакції лише чотири робочі дні.
З одного боку, це добре, бо зараз - узагалі шість вихідних підряд.
З іншого боку - погано, що ми нікуди не їдемо.
З третього боку - добре, що погода прекрасна, сонце і аж до +28.
З четвертого боку - мучить совість, що відбуваються круті, обурливі події, а про них не можна написати в газету, бо вона не виходить.

Подія (звернути увагу тим товаришам із близького оточення Ющенка, Костенка і Ко, хто вважає, що "донецькі" - це не так і погано, бо вони кращі за "пітерських" упираються проти росіян):
Журнал «Всесвіт» піддався рейдерському нападу.
Після наскоку амбалів, найнятих нардепом із Партії регіонів, 83-річний редактор визначного часопису опинився в лікарні

Читати більше >>>> )

Неясно, чому про це досі не написала "Українська правда". Адже те, що не згадано в "УП", бажано із хочаб напівжирним заголовком, - воно ніби й не відбулося взагалі.
ledilid: (двоє - більд - журналістика)
Хочемо написати про газету "Сєгодня". Накопичилися відгуки. Леся купує її постійно – мовляв, щоб орієнтуватися на конкурентів з іншого ешелону.
Так от, це ж обурливо. Причому чим далі, тим більше.
"Сєгодня" щодня чинить потрійне "вбивство" – російської мови, стандартів журналістського письма, журналістської етики.

І йдеться не про стандарти об'єктивності – з цим давно все ясно, газета Ахметова послідовно піарить владу, її соціальні ініціативи, світлі постаті Януковича, Попова тощо, старанно бореться з опозицією й насаджує "бузинівщину". Однореченнєві коментарі опозиціонерів картину не змінюють, бо газета пишеться з позицій сервільності та адвокатства щодо влади. Але справа не в цьому.

А в тому, що "Сєгодня" як обрало стандарти верстки – так і підганяє під це прокрустове ложе всі свої заголовки, підзаголовки, тексти. Головне – щоб побільше слів і думок помістилося в рядок, в абзац. А наскільки ці слова будуть кастровані – редакторів не гребе.
Біда в тім, що тут уже як з "Українською правдою": на флагмана починають рівнятися інші, і вживають ті самі конструкції та стилістику. В "УП" це типу: "У Яценюка вважають що, Тимошенко має сидіти" (при тому власну думку висловлює якась шістка). У "Сєгодня" – це безпардонні скорочення і кричуща фамільярність.

Ось кілька прикладів з кількох номерів, що зараз лежать у нас на столі:
"СОГЛАШЕНИЕ – ДА. ДАЛЬШЕ – ВОПРОСЫ"
Далі більше >>>> )
ledilid: (чол - Богун фас)
Випало нарешті потрапити в «Мамаєву слободу», що, як виявилося, всього за кілька тролейбусних зупинок від нашої роботи.
«Центр народознавства, куточок української природи, архітектури та побуту» посеред Києва з претензіями на скансен.
Сайт для Мамая зробив Богдан [livejournal.com profile] viter_z_bayraku, зачотно.

Photobucket


розповідь і фотки >>>>  )
ledilid: (двоє - портрет)
"На трібунах становітся тіше, олімпійская сказка, прощай".
Учора ми попрощалися з Семом (Володимир Семків - [livejournal.com profile] sam_ta_claus). Ну як попрощалися - провели з "України молодої" у ширший світ у Львів на ПМЖ.

Семе, ти був супер. І залишаєшся таким. Майже дев'ять років, проведених у редакції пліч-о-пліч - це були кльові майже дев'ять років.
У нас була найкраща редакція. Була.

Ти був поруч у щасті і в біді. Ти хороша людина. І в гори ми ще сходимо разом :)

Так багато хотілося написати, дещо згадати, але сльози мішають говорить ми й так учора сказали це усно, і скажимо ще при наступних зустрічах.
Добре, що ми вчора майже не плакали і багато сміялися.:)
Хай щастить тобі, куме. А решту додумайте з Юлею самі. І доробіть.

Учора:
Photobucket

Photobucket

ще )
ledilid: (двоє - більд - журналістика)
Мабуть, для журфаків, де й так навчають казна-чому, можна вигадати новий курс – "психологія журналістики", наприклад. Хоча не факт, що її вже не викладають у Різуна і Ко, і ще будь-де. бо журналістику зараз навіть у сантехнічних бурсах, кажись, викладають.

І я маю щодо цього от яку думку. Про дні тижня. Висновки з досвіду відповідального газетяра.

Найважчий день –
ЦЕ >>>> )
ledilid: (двоє - кохання в час холери - старі)
Марнували літечко, марнували.
А тепер осінні вже карнавали.
Душа задивиться в туман
і марить обрисами літа.
Чи, може, це приснилось нам
купання в річці Геракліта?


Ну й так далі.
Бо саме що приснилося.
От літо минуло - а ми за три місяці тільки на два дні кудись поза роботу вирвалися, і взагалі поза Київ. Ми іксігрекеємо, дорога редакціє!

І якби ж то ще б гроші на тій роботі платили - а то ж так, звикли, то й гаруємо удвох за чотирьох.
За червень заплатили - уже добре. А решту трудоднів колись, може, потім чимось віддадуть.

Та й таке. Вересень. Життя іде й іде повз, зараза.

P.S. Да, а найбільше западло - це те що зараз у ЖЖ не можна пости нормально редагувати, всі абзаци-відступи пропадають. Повбивали б.
ledilid: (двоє - кохання в час холери - старі)
Марнували літечко, марнували.
А тепер осінні вже карнавали.
Душа задивиться в туман
і марить обрисами літа.
Чи, може, це приснилось нам
купання в річці Геракліта?


Ну й так далі.
Бо саме що приснилося.
От літо минуло - а ми за три місяці тільки на два дні кудись поза роботу вирвалися, і взагалі поза Київ. Ми іксігрекеємо, дорога редакціє!

І якби ж то ще б гроші на тій роботі платили - а то ж так, звикли, то й гаруємо удвох за чотирьох.
За червень заплатили - уже добре. А решту трудоднів колись, може, потім чимось віддадуть.

Та й таке. Вересень. Життя іде й іде повз, зараза.

P.S. Да, а найбільше западло - це те що зараз у ЖЖ не можна пости нормально редагувати, всі абзаци-відступи пропадають. Повбивали б.
ledilid: (двоє - портрет)
Двоє дуже досвідчених і високопрофесійних журналістів шукають роботу - редакторську, замредакторську, оглядацьку, журналістську, прес-службівську, керівну, творчу, абощо, і т.д.
Свідомі. Україномовні.
Дорого.
P.S. Ібо задовбало.
ledilid: (двоє - портрет)
Двоє дуже досвідчених і високопрофесійних журналістів шукають роботу - редакторську, замредакторську, оглядацьку, журналістську, прес-службівську, керівну, творчу, абощо, і т.д.
Свідомі. Україномовні.
Дорого.
P.S. Ібо задовбало.
ledilid: (двоє - Supermen & Catwoman)
Білки в колесі теж не пишуть постів і майже не коментять. Так що вибачайте наразі.
Усіх вітаємо з хорошою погодою і довгоочікуваною спекою.
так тримати.
Шкода, що ми проводимо цей час у кабінеті на роботі, світу білого не бачачи. А так хочеться на якесь озеро, бодай сусіднє з домом.
До речі, хай тільки хтось скаже, що в ці дні погода не комфортна (завтра прогнозують +34). Це ж ідеальний ідеал :)
ledilid: (двоє - Supermen & Catwoman)
Білки в колесі теж не пишуть постів і майже не коментять. Так що вибачайте наразі.
Усіх вітаємо з хорошою погодою і довгоочікуваною спекою.
так тримати.
Шкода, що ми проводимо цей час у кабінеті на роботі, світу білого не бачачи. А так хочеться на якесь озеро, бодай сусіднє з домом.
До речі, хай тільки хтось скаже, що в ці дні погода не комфортна (завтра прогнозують +34). Це ж ідеальний ідеал :)
ledilid: (двоє - gif LeDiLiD shower)
Прослухавши сонцесяйний, а головне - правдивий і щирий виступ Юлії Володимирівни на шоу Кисельова на "Інтері" (із перлами ЮТ на кшталт: "Боротьба з корупцією - це не декларування чиновниками своїх доходів, а декларування ними своїх витрат!"), засвідчуємо: гарі ано всьо синім пламенєм.
Годі. Далі - без нас.

манали ми це все. утікаємо. абстрагуємось. )
ledilid: (двоє - gif LeDiLiD shower)
Прослухавши сонцесяйний, а головне - правдивий і щирий виступ Юлії Володимирівни на шоу Кисельова на "Інтері" (із перлами ЮТ на кшталт: "Боротьба з корупцією - це не декларування чиновниками своїх доходів, а декларування ними своїх витрат!"), засвідчуємо: гарі ано всьо синім пламенєм.
Годі. Далі - без нас.

манали ми це все. утікаємо. абстрагуємось. )
ledilid: (жін - ангел)
Продажним журналістом бути погано. Усі їм радо платять Ніхто їх не любить, всі їх обіжають. Опять же, Михайло Олексійович Потебенько по телефону наярює. От тільки мені інтересно: якщо якусь бяку пишуть про Юлю, то це, ясне діло, цербери демократії шавки брехливі, куплені Януковичем (або, на крайняк, Ющенком). Якщо бяку кажуть про Ющенка - це, понятно, проіски каравая з вухами "білої з косою". Ну і якщо якась зараза згадує про кролячі шапки в контексті Віктора Фьодоровича, то тут теж Вона постаралася. Але хто, хто, яка така безсовісна й безсердечна сволоч плате за компрометацію одного з найкращих у світовій історії Генпрокурорів?! (знати б - хоч би якусь копійку витрусила)

Але на це насущне для мене через брак коштів запитання Михайло Олексійович відповісти не захотів. Він, власне, взагалі ні на що б не відповів, бо просто нічого не чув - так верещав у трубку про "продажних-куплених-безсоромних" журналістів, хреста на яких нема. Хто ще не пойняв або не в курсі - шановного пана Потебенька возмутило оце. І він особисто вирішив пояснити продажній журналістській шкурі, що цілком залужив орден до свого 70-річчя, бо:

чому ж? )

Але найбільше мене в цій ситуації обурюють не орденоносці та їх високі заступники знамо де, а ОЦЕ. Тьху, слів нема. Плагіатори хрєнови. Ще й, мабуть, непогані грошики за чужу ідею відхоплять - колонка ж відпрацьована, норма, так сказать, партійна на тиждень. А мені потім спробуй доведи (хоча я не збираюся, ясно), що я дійсно конкретним штабом не куплена і ставила запитання від щирого серця і власного розуму. Бо не одній мені кортить почути на нього відповідь. За яку, до речі, Віктору Андрійовичу щире спасибі.
ledilid: (жін - ангел)
Продажним журналістом бути погано. Усі їм радо платять Ніхто їх не любить, всі їх обіжають. Опять же, Михайло Олексійович Потебенько по телефону наярює. От тільки мені інтересно: якщо якусь бяку пишуть про Юлю, то це, ясне діло, цербери демократії шавки брехливі, куплені Януковичем (або, на крайняк, Ющенком). Якщо бяку кажуть про Ющенка - це, понятно, проіски каравая з вухами "білої з косою". Ну і якщо якась зараза згадує про кролячі шапки в контексті Віктора Фьодоровича, то тут теж Вона постаралася. Але хто, хто, яка така безсовісна й безсердечна сволоч плате за компрометацію одного з найкращих у світовій історії Генпрокурорів?! (знати б - хоч би якусь копійку витрусила)

Але на це насущне для мене через брак коштів запитання Михайло Олексійович відповісти не захотів. Він, власне, взагалі ні на що б не відповів, бо просто нічого не чув - так верещав у трубку про "продажних-куплених-безсоромних" журналістів, хреста на яких нема. Хто ще не пойняв або не в курсі - шановного пана Потебенька возмутило оце. І він особисто вирішив пояснити продажній журналістській шкурі, що цілком залужив орден до свого 70-річчя, бо:

чому ж? )

Але найбільше мене в цій ситуації обурюють не орденоносці та їх високі заступники знамо де, а ОЦЕ. Тьху, слів нема. Плагіатори хрєнови. Ще й, мабуть, непогані грошики за чужу ідею відхоплять - колонка ж відпрацьована, норма, так сказать, партійна на тиждень. А мені потім спробуй доведи (хоча я не збираюся, ясно), що я дійсно конкретним штабом не куплена і ставила запитання від щирого серця і власного розуму. Бо не одній мені кортить почути на нього відповідь. За яку, до речі, Віктору Андрійовичу щире спасибі.

>18

Oct. 21st, 2009 12:05 pm
ledilid: (Дмитрик - сафарі чай)

Тут учора ми розтеклися мислію по древу щодо (вірогідних) проблем із пошуками нової роботи...
А сьогодні, продовжуючи ті самі осінньо-занепадницькі міркувальні потуги, вже я лічно зробив нескладні математичні підрахунки й ахнув:
мати рідна, якраз у ці дні перетнута межа, після якої виявляється, що я працюю на одному місці, в одній редакції, вже більшу частину свого життя. 18 років.
Це вже як звичка, друга натура; як для багатьох куріння чи онанізм. Затягнуло і не відпускає. Погано, що втоми вже більше, ніж задоволення й вигоди.
Утім, усе це осінньо-зимова пурга. Швидше б тепло настало. Або відпустка в Єгипті.
 

May 2014

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920 21222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 02:47 am
Powered by Dreamwidth Studios