ledilid: (двоє - портрет - Венеція)

У 2013 році ми закинули ЖЖ, так і не змінили роботу, хоча й почали нову цікаву справу, знову подорожували, були щасливими і по закордонах, і в Києві на Майдані.
Ми знову загадуємо під ялинку те саме, що й торік, і традиційно запощуємо ялинку :)


Усіх із Новим роком, усім - гараздів, і - слава Україні!

 photo Xtree5.jpg

ще кілька фоток >>>> )

Традиційно: наші ялинки з нових років 2013, 2012, 2011, 2010, 2009, 2008...

P.S. Читайте і лайкайте також наш сайт "Смак подорожника".

Веселих свят!

ledilid: (двоє - лев і левиця)
Бабки нам зустрічаються файні. І терпляче позують для макро, ніби розуміючи, що руки в нас криві, а фотик - лайняний і вже битий-перебитий.
А бабки фотогенічні - хоч у 2009 році у Вишеньках, хоч учора поруч із домом на Позняках :)


 photo dragonfly_babka2.jpg

 photo dragonfly_babka3.jpg

 photo dragonfly_babka3.jpg


Отака краса.
А хто ще не вподобав наш туристичний сайт і не зацінив крутість пропозицій (зокрема нову: у жовтні на футбол Сан-Марино vs Україна + Венеція + Флоренція + Болонья + море в Ріміні - якихось 280 євро з авіа), то вам сюди: http://cheap-trip.eu.
ledilid: (двоє - мото руки)
Черговий наш традиціоналізму пост.

Ялинка. Тобто знову ялиця, і знову з Верховинського району Станіславівської області. І знов - придбана на мега-ялинковому базарі біля метро "Позняки".

Photobucket
Історія цьогорічного ялинковстановлення >>>>  )

І ще традиційно: наші ялинки з нових років 2012, 2011, 2010, 2009, 2008...

Давайте і свої фотки, поміряємося ялинками :)
ledilid: (двоє - Ліда Шурик)

Давно збиралися написати про передвиборчу кампанію в нашому окрузі №212, Позняки-Осокорки-Харківський-Бортничі, і от зібралися в останній момент. Тут і купа приколів, і свої особливості, й очікувана трагедія.-

У нашому окрузі, який охоплює здебільшого нові масиви з молодими, нібито недурними виборцями, - аж 39 кандидатів у депутати. Це найбільший показник для Києва (а в Києві в середньому на округ – 23 претендентів) та один із найбільших для всієї України.
У нас аж шість кандидатів «першого ешелону» - які ведуть активну кампанію і повсюдно присутні в рекламі-агітації – називають себе ОПОЗИЦІЙНИМИ. Принаймні половина з них нахабно брешуть, виряджаючись в опозиційний маскхалат. Бо опозиційність – це в нас запорука перемоги.
У нас досі не дуже зрозуміло, хто ж він – отой прихований КАНДИДАТ ВІД ВЛАДИ, тому що такими (разом з офіційними членами Партії регіонів) можна вважати аж ШІСТЬОХ висуванців.
А ще наш округ, на жаль, засвідчує, що поруч із Віталиком Кличком зараз можна поставити хоч мавпу, підписати словами «Настав час УДАРу» - і виборці охоче вибиратимуть ударну мавпу. Є така тенденція в Києві, де рейтинг партії Кличка перевищив усі «батьківщини» й «регіони», разом узяті.

Photobucket
Двоє бізнесюків, які брешуть, що вони "опозиційні" кандидати, на тлі жовтневої райдуги :)

Цей пост – про основних кандидатів на 212-му окрузі, а також виклад зовнішньої агітації всіх кандидатів, що була в нашій досяжності, за весь період виборчої кампанії.


ще багато всього про всіх...>>>>  )
ledilid: (Default)
Веселка над виборчим округом №212 (Київ - Позняки / Осокорки / Харківський :).

Сьогодні. +10.

Rainbow12-10-2012


ledilid: (двоє - козак і козачка)
Місто-герой Донецьк цього року підтримує світовий тренд "Окупуй шо-то там" і залюбки окуповує Київ.
Фотодоказ:
лінія сувенірних магнітів на холодильник із написом Donetsk, що масово продаються в Києві в супермаркетах "Сільпо" (у даному випадку, на фото, - над морозильником із морепродуктами).

Це маркетинговий хід неабиякої влучності. Важко уявити киянина або гостя столиці, який би зайшов у супермаркет купити щось пожерти і не схотів би віддати шану Донецькій Метрополії!
Мистецький рівень магнітів теж вражає: спрощені контури стадіону, наляписті троянди, цар-гармата і ще якась фігня. Ціна - 3.99 грн. Усьо буде Данбас.

Photobucket
ledilid: (чол - Дмитрик ліхтарі+Лиховій)
Цікавий досвід і цікаві досліди.
Учора ми вперше були на зустрічі з кандидатом у народні депутати від нашого мажоритарного округу – й одразу олігархом.

Увечері в наш двір, на вулицю Соломії Крушельницької, між будинками 5 і 7, уже поночі прийшов Ігор Баленко – власник і співвласник мереж супермаркетів «Фуршет», «Ашан» та «ашанівських» торгово-розважальних центрів, чоловік і спонсор скрипальки/співачки Ассії Ахат.

Було прикольно побачити спроби багатія із не дуже підвішеним язиком реалізувати поради політтехнологів і пройти виборчу кампанію в мажоритарному окрузі «від дверей до дверей».
Не знаю, чи роздає Баленко гречку, але «купувати» виборців він намагається, виконуючи замовлення й побажання щодо благоустрою їхніх дворів – там дитячий майданчик, там спортивний, там сміття прибрати, там дерева посадити, там ще щось підмарафетити під гаслом «Зробимо разом!», а безкоштовну юридичну допомогу отримують від баленківців узагалі всі охочі.

Ще прикольніше було побачити певну категорію наших простих виборців, які справді готові голосувати за «депутата Верховної Ради» (насправді – поки що лише Київської міської), який «просто нарешті засипе гравієм цю калюжу за будинком». Ну й прибере лід із тротуару взимку, ага, вже після виборів.

Може, в інших дворах зустрічі Ігоря Миколайовича і проходять на таких суцільно позитивних нотах – «Я здолаю вам всьо. То, шо попроще – завтра-послєзавтра, шо посложнєє – нєдєлі через двє, только продіктуйтє моім помошнікам» - і «ура, во маладєц мужик!»
Але автор цих рядків прийшов на зустріч із потенційною «тушкою» Баленком підготовлений, прочитавши його біографію, всі стрибки між партіями і фракціями, вивчивши технічних кандидатів від Баленка та маючи намір показати, що не всі купуються на олігархічні подачки та разводілова.
Тож зустріч закінчилася невеликим, але показовим скандалом :)
розповідь >>>> )

P.S. А, ще в програмі кандидата в депутати від супермаркетів "Фуршет" записано, що "потірбно зупинити зростання цін на продовальчі товари..." :)
ledilid: (Default)
Не так давно ми тут писали цікавий пост про те, "є в нас під будинком на вул. Соломії Крушельницької чотири кіоски. Перші два - розумні, ще один - так собі, останній - дурень. У першому - наше улюблене микулинецьке пиво, квас, вода. У другому - львівська "Родинна ковбаска". У третьому різний еклектичний хавчик і бухло, наливайка. А четвертий - проклятий. Чого в ньому за останні три з половиною роки тільки не водилося - одяг, курильні суміші, кальяни, ледь не наркота, якісь притони... Але щоразу нові власники трималися максимум зо два місяці".

Це ми повідомляли в березні, коли в четертому кіоску поселилася "Білоруська молочка", але невдовзі по тому її в Україні заборонили взагалі. Кіоск упав в анабіоз і не прокинувся навіть тоді, коли білоруські молокопродукти знову пустили на український ринок.
Ще через пару місяців у кіоску завелася "Наша Ряба". Але сказано ж - кіоск проклятий. Тож курятина не протрималася там і десяти днів. Ми навіть не встигли туди жодного разу зазирнути (власне, ми ніколи туди не зазирали - і, мабуть, правильно робили, святсвятсвят :))))
Спершу на кіоску повисла об'ява "Трєбуєтся продавєц". Однак не знайшовся ані продавець, ані щаслива доля цієї торгової точки.
І ось уже кілька тижнів кіоск стоїть пусткою, пропонуючи оренду.

А справді - як би туди поселити офіс Партії регіонів?..
ledilid: (Default)
Ми, звичайно, розуміємо, що в Україні церква відділена від держави, а приватний біднес відділений від обох. Але, здається, побачене вчора нами на Позняках було "не комільфо", м'яко кажучи.
Учора – в Страсну п'ятницю - Житомирський м'ясокомбінат проводив презентацію свого нового фірмового магазину на вулиці Лариси Руденко – ну в прибудові до залу ігрових автоматів (тобто "інтернет-клубу"), біля зупинки автобуса, на якій постійно тусуються олкаші, затарившись у наливайці за 10 метрів.

Якийсь Вася з мікрофоном припрошував публіку до платної дегустації, причому видавав завчений текст російською мовою (що вже обурливо – це ж Позняки, а не якесь Бірюльово), закликав "житєлєй Дарніцкого района виходіть із троллєйбусов і пробовать колбаску, сир і масліце, без которого нєвозможно будєт дальше жить". По-перше, тут і близько немає ніяких тролейбусів, по-друге, причому тут сир і масло, та й для мешканця Позняків Дарницький район зовсім не є ідентифікацією.

Photobucket

Але головне все ж – призначення цього шоу на Страсну п'ятницю.
Вася з мікрофоном явно щось чув про Страсті Христові, бо вітав публіку "с наступающім праздніком Пасхі".
Присутніх біля наливайки-нарізайки дітей розважав також жвавий пацан, перевдягнутий у рожеву свиню, що старанно крутила в усі боки поролоновою дупою.
І житомирським м'ясорубам до дупи, що, за соцопитуваннями, більше половини українців хоч раз та постували, і 61% бачать головне обмеження під час посту у відмові від тваринної їжі.

Ми-то не те щоб постуємо. Але такі показові "м'ясні" шоу у Страсну п'ятницю вважаємо великим "фе" і паплюженням українських звичаїв та етичних устоїв.
Тому наразі продукція цієї фірми асоціюватиметься в нас із негативом. Така наша суб'єктивна думка.

І так, упереджуючи реакцію "комусь же це подобається, хтось у цьому бере участь, то нехай буде, нащо присікуватися".
Прилюдний трах на цьому ж людному місці теж зібрав би чимало глядачів і, можливо, певну кількість учасників.
Просто треба знати етичні обмеження.
ledilid: (Default)
чому лід на озері ТАКИЙ ЧОРНИЙ?

Це те саме озеро Вирлиця, про оксюморони якого ми писали й викладали фотки тиждень тому: надворі +20 - а на ньому ще крига.
Так от, минуло шість днів. За відсутності інших напрямків для подорожей ми знову йдемо на Вирлицю (позавчора). Наближаємося. Спершу здалося - лід розтав, залишився острівець тільки посередині, й на ньому стовбичить зграя чайок, як у Любеку на початку березня-2011.
Далебі.
Виявилося, що льоду лишається майже стільки ж, скільки й минулого тижня. Ну хіба біля берега півметра води звільнилося. Але питання в тому, який лід. Він темно-сірий, а здалеку - майже чорний.
За кольором - однорідний, тобто якимсь піском його не замело. Ну пористий, так. Але такого чорного льоду на київських водоймах ми досі ніколи не бачили, треба зізнатися.

Photobucket

От же ж питання до знавців, натуралістів і всіх небайдужих: що такого за тиждень сталося з льодом, що він - замість розтанути - почорнів?
Із чим пов'язане це оптичне/гідрологічне/фізичне явище?

Уточнення: ми нічого не курили, навіть не пили; з оптикою у фотоапараті все ок, і фотошоп не застосований.

ще 5 фоток, для ілюстративності й просто красоти >>>> )
ledilid: (Default)
Є в нас під будинком на вул. Соломії Крушельницької чотири кіоски.
Перші два - розумні, ще один - так собі, останній - дурень.
У першому - наше улюблене микулинецьке пиво, квас, вода й "Наша Раша" по ДВД.
У другому - львівська "Родинна ковбаска".
У третьому різний еклектичний хавчик і бухло, наливайка; його власники змінилися з півроку тому.
А четвертий - проклятий.

Чого в ньому за останні три роки тільки не водилося - одяг, курильні суміші, кальяни, ледь не наркота, якісь притони... Все й не пригадаємо. Але щоразу нові власники трималися максимум зо два місяці. Ну, може, три. Після чого на залізній будці знову вивішували табличку "Здається в оренду" чи щось таке, і ця конструкція стояла порожняком.
І от кілька тижнів тому цей проклятий "ночной ларьок" відмили, причесали. У нього з'явилася перспектива. На стінах і на дверях вивісили крикливі плакати "Белорусское молоко, колбаса" (саме так - через кому, хоч і в три ряди), "Если хочешь бть здоров - потребляй дары коров" (і така радянська доярка із цинковим відром та коровою), "Молоко из молока".
Народ Позняків пожвавився: "невже прокляться знято?", "вау, розпіарена білоруська молочка!"

Але прокляття не знято. Бо в новинах читаємо: "Україна заборонила ввезення білоруського м’яса та молока".

ledilid: (Default)
На балконі останнього, 18-го, поверху бурульки особливі.
По-перше, вони є :) По-друге, великі. По-третє, вони найвище розташовані. Ну або майже найвище, якщо не брати до уваги далекі хмарочоси.
Нинішні наші бурульки - це, до речі, родичі того самого фантасмагоричного туману, який іноді стелиться нижче від нашого балкону.

По-нашому це бурулька, англійською - icicle, іспанською - carámbano, каталанською - сaramell, італійською - ghiacciolo,   португальською - sincelo, румунською - sloi de gheaţă, білоруською - лядзяш, болгарською - ледена висулка, сербською - леденица, хорватською - ledenica, німецькою - eiszapfen, голландською - IJspegel, шведською і норвезькою - istapp, данською - istap, угорською - jégcsap, фінською - jääpuikko, естонською - jääpurikas, чеською - rampouch, литовською - varveklis, латиською - lāsteka, грецькою - παγοκρύσταλλος, турецькою - buz saçağı, словацькою - cencúľ, російською - сосулька.
Польською мовою це негарно - sopel lodu, а французькою - банально - stalactite de glace.

Адже бурулька як фізичне явище - це крижаний сталактит.

А як явище візуальне - це ось такі фотки:
Photobucket

Photobucket

ще кілька фоток >>>> )
ledilid: (двоє - мото руки)
Мете.
Нотатка для історії: в Києві в зимовому сезоні 2011/2012 перший стабільний сніг - той, що затримався на землі, - випав 14 січня. Доти якось обходилося.
Зі снігом непогано - навіть за похмурої погоди на вулиці світло. Але й без снігу нам подобалося. Зима по-європейськи, так би мовити. Навіть по-іспанськи, що нам найбільш подобається :) Втім, упав - то хай полежить. Симпатично. А що на Старий Новий рік - то й символічно.
До речі, сніг у Київ привезли наші куми - з Косова (того, що на Прикарпатті) й Коломиї.
Кльово вчора з ними посиділи. Дяка вам, Іване, Наталко, Семе, Юлю, хрещениці. "Показуха" рулить, жубрувка з льодом і тоніком, ми так розуміємо, теж. :)

І ще до речі. Минулий рік для нас чому фігуватий був? Бо в нас минулого року не колядував і не щедрував, щитай, ніхто. А цього року - повний набір. І друзі, і просто захожі руськоязичні ділахи, і Маланка, і засівання по повній програмі.
Тож, віримо, сей рік буде кльовим.
І всім такого бажаємо.
Зі святами ще раз вітаємо. Сійся-родися. Наступні празники в гості.
ledilid: (двоє - мото руки)
Мете.
Нотатка для історії: в Києві в зимовому сезоні 2011/2012 перший стабільний сніг - той, що затримався на землі, - випав 14 січня. Доти якось обходилося.
Зі снігом непогано - навіть за похмурої погоди на вулиці світло. Але й без снігу нам подобалося. Зима по-європейськи, так би мовити. Навіть по-іспанськи, що нам найбільш подобається :) Втім, упав - то хай полежить. Симпатично. А що на Старий Новий рік - то й символічно.
До речі, сніг у Київ привезли наші куми - з Косова (того, що на Прикарпатті) й Коломиї.
Кльово вчора з ними посиділи. Дяка вам, Іване, Наталко, Семе, Юлю, хрещениці. "Показуха" рулить, жубрувка з льодом і тоніком, ми так розуміємо, теж. :)

І ще до речі. Минулий рік для нас чому фігуватий був? Бо в нас минулого року не колядував і не щедрував, щитай, ніхто. А цього року - повний набір. І друзі, і просто захожі руськоязичні ділахи, і Маланка, і засівання по повній програмі.
Тож, віримо, сей рік буде кльовим.
І всім такого бажаємо.
Зі святами ще раз вітаємо. Сійся-родися. Наступні празники в гості.
ledilid: (жін - червоно-чорна дівка в трусах)
Після відстійного літа почалася суперова (поки що) осінь – сонце сяє, хмар немає, пташки (які з такої нагоди поміняли квитки у вирій на пізніший виліт) співають, життя прекрасне… А ми геть розклеїлись:( Д. денно й нощно кашляє-чхає-сякається, Л… ну Л. теж погано, словом. Але попри те, що я навіть по хаті ледве ходжу, саме сьогодні мала поважну причину зібратися з силами і вибратися на природу в центр міста, на самий шо ні на єсть Хрещатик. А все тому, що в Л. є чарівна паличка, навіть дві палиці, а на Хрещатику сьогодні можна було навчитися з тими патиками правильно ходити.

Чарівні палиці Л. дісталися після цієї статті про скандинавську ходьбу.
Нагадаємо, скандинавська ходьба - це такий чудовий спорт, яким у північній Європі вже займаються навіть найвідсталіші (ну ладно, принаймні передові так точно) прошарки населення. Береш у руки палиці, взуваєш лижі на ноги щось зручне типу кросівок (ох, а Л. у кросівках страх як незручно! Але доведеться, бо на підборах займатися скандинавською ходьбою неправильно) – і чешеш по пересіченій або не дуже місцевості, куди очі бачать.

На перший погляд – просто й "нічого особливого". А насправді, як Л. сьогодні переконалася на власному досвіді, та ще й на Хрещатику:це непросто, але справді корисно )



P.S. А ви знаєте, що, як свідчать медичні дослідження, при скандинавській ходьбі жінка відштовхується від землі з силою, що дорівнює "витисканню" 3 кг, а чоловік – 5 кг? А тепер помножте це на кількість кроків, якщо пройдете, скажімо, 5 км. Слабо витиснути 3-кілограмову гантелю 5 тисяч разів? А ви кажете, тренажерний зал… :)

Бонус: відео з Марком Кантаневою
ledilid: (жін - червоно-чорна дівка в трусах)
Після відстійного літа почалася суперова (поки що) осінь – сонце сяє, хмар немає, пташки (які з такої нагоди поміняли квитки у вирій на пізніший виліт) співають, життя прекрасне… А ми геть розклеїлись:( Д. денно й нощно кашляє-чхає-сякається, Л… ну Л. теж погано, словом. Але попри те, що я навіть по хаті ледве ходжу, саме сьогодні мала поважну причину зібратися з силами і вибратися на природу в центр міста, на самий шо ні на єсть Хрещатик. А все тому, що в Л. є чарівна паличка, навіть дві палиці, а на Хрещатику сьогодні можна було навчитися з тими патиками правильно ходити.

Чарівні палиці Л. дісталися після цієї статті про скандинавську ходьбу.
Нагадаємо, скандинавська ходьба - це такий чудовий спорт, яким у північній Європі вже займаються навіть найвідсталіші (ну ладно, принаймні передові так точно) прошарки населення. Береш у руки палиці, взуваєш лижі на ноги щось зручне типу кросівок (ох, а Л. у кросівках страх як незручно! Але доведеться, бо на підборах займатися скандинавською ходьбою неправильно) – і чешеш по пересіченій або не дуже місцевості, куди очі бачать.

На перший погляд – просто й "нічого особливого". А насправді, як Л. сьогодні переконалася на власному досвіді, та ще й на Хрещатику:це непросто, але справді корисно )



P.S. А ви знаєте, що, як свідчать медичні дослідження, при скандинавській ходьбі жінка відштовхується від землі з силою, що дорівнює "витисканню" 3 кг, а чоловік – 5 кг? А тепер помножте це на кількість кроків, якщо пройдете, скажімо, 5 км. Слабо витиснути 3-кілограмову гантелю 5 тисяч разів? А ви кажете, тренажерний зал… :)

Бонус: відео з Марком Кантаневою
ledilid: (Default)
Ми вже не раз писали, скільки в Києві - і в нас на Позняках-Осокорках зокрема - сміття і бруду, як уперто наші люди серуть, там де їдять. Насамперед на берегах київських озер та річок, у парках і лісах. Ну й просто на вулицях - так само.

Можливо, лайна навколо нас було менше, якби було більше сміттєвих урн на одиницю київської площі.
А так - жлоб-обломіст не бачить урну в межах досяжності зору, тож ц не вважає за потрібне нести порожню пляшку, обгортку чи недопалок "за тридев'ять земель".

Наочний приклад: шлях від озера Вирлиця до вулиці Вишняківської.
Біля озера урн нема, на зупинці автобуса - теж чомусь нема, біля під'їзду найближчої багатоповерхівки - знову болт.
Поруч - типова громадська споруда з поштою, Ощадбанком та якимсь ремсервісом із трьох боків - і там на входах жодної урни.
Не дивно, що навколо - сміттєзвалище.

Натомість, щоб підтвердити статус України як цивілізованої держави, наші світлі голови забацали на вході в поштове відділення отакий гуманний пристрій для виклику працівників пошти інвалідами на візках:
Photobucket

Це добре, звісно. Ініціатива "Укрпошти" - централізовано оснастити такими кнопками відділки - заслуговує на похвалу.
Але в нас на районі інваліда на візку ми можемо не бачити роками.
А ось сміття - бачимо достобіса. Чому б і урну(и) не поставити?

May 2014

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920 21222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 21st, 2017 03:23 am
Powered by Dreamwidth Studios