ledilid: (двоє - портрет - Венеція)
Парадокс: про Український вільний університет, що діє в Мюнхені, в самій Україні майже нічого не відомо. Як потенційним студентам, так і ширшим та більш просунутим колам громадськості.

А проте УВУ — унікальний у своєму роді вищий навчальний заклад принаймні для Старого світу. «Спроби створити щось подібне були і в інших народів, — каже нинішній ректор УВУ Ярослава Мельник. — Зокрема, був Балтійський університет, але протримався він недовго. В Німеччині є дуже потужна російська громада, росіяни мають тут свою пресу, дитсадки, школи, але російського університету — немає. Повноцінний закордонний виш із національною мовою навчання в Європі є лише в українців».

Photobucket
Будівля Ukrainische Freie Universitat на Barellistrasse 9a.

Ми спілкуємося з пані Ярославою в її кабінеті у новій будівлі УВУ на Барелліштрассе, 9-а.
Колись це було передмістя столиці Баварії, а тепер — один із мальовничих районів Мюнхена. Звідси рукою подати — якихось 700 метрів — до королівського палацу й парку Німфенбург (принагідно: наш зимовий фоторепортаж звідти).
Перший блок зимового семестру почався тут 5 листопада, закінчився — вчора. До кінця січня ВНЗ бере новорічну паузу, тоді заодно й відзначить 92-гу річницю від свого заснування (урочистості призначено на 6 лютого).

Photobucket
Із ректором Ярославою Мельник у її кабінеті.

Далеко не всі навіть із тих, хто цікавиться життям української діаспори в Німеччині, знають, що скрутні часи УВУ лишилися позаду й університет узяв новий, успішний старт у цьому досить скромному двоповерховому особняку в районі Нойхаузен-Німфенбург. Адже значно відомішою була будівля УВУ за адресою Пінценауерштрассе, 15 (інтернет-сервіс Google Maps і досі позначає цю споруду як «Украініше Фрає Універзітет»).
Років три-чотири тому подейкували ледве не про кінець легендарного діаспорянського вишу. Але він знайшов спосіб, як вижити, і залишився одним із провідних центрів наукового й громадського життя українців у Німеччині.

Ось матеріал за підсумками нашого недавнього перебування в УВУ – стаття в сьогоднішній «Україні молодій» плюс великий додатковий фоторепортаж.

УВУ: забуті свої серед чужих
Унікальний діаспорянський університет у Німеччині: чому йому не дає грошей Українська держава і як туди їдуть навчатися дівчата з Донбасу
читати далі >>>>  )
ledilid: (жін - зад - біла сукня з молока)

Уже не раз писалося й говорилося, що певні модні тренди приходять в Україну десь через два роки після того, як їх надягне Європа.
Ну от як, скажімо, чоботи-босоніжки, вони ж чобосоніжки чи чоботов'єтнамки, бачені нами в Європах навесні 2009-го.

А навесні 2010-го ми тут давали сякий-такий звіт про Паризький тиждень моди прет-а-порте на зиму-весну-2010/11, і там у колекції Карла Лагерфельда були такі хутряні гетри:
фото Рейтер праворуч -->

Місяць тому, гуляючи по Мюнхену повз вітрини універмагів та взуттєвих магазинів і бутіків, ми побачили купу варіацій цих прикольних штутовин - уже для широкого вжитку:
Photobucket
І от -вони вже на ногах --->>>> )


Дівчата, ви б таке носили?

Хлопці, а вам подобається?

Цікаво, чи цієї зими в них ще не буде ходити пів-України? ))

ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Дюссельдорф – кльове місто.
Хоч і чимале (585 тисяч людей), і не надто історично-вагоме, ще й здебільшого нове (під час війни зруйноване наполовину), але нам сподобалося. Тут є свій шарм, багато зелені, безліч мальовничих закутків, файна архітектура і якийсь особливий простір.

Photobucket
Вид на рейнську Медіа-гавань у Дюссельдорфі ввечері.

Мабуть, для нас враження про Дюссельдорф зробили дві речі: 1) мега-променад на набережній Рейну в Старому місті, який називають «найдовшою барною стійкою у світі»; 2) час відвідання міста – а це був вечір і ніч на Хелловін (31 жовтня 2010 року :) з відповідною поведінкою місцевою населення. Ми якраз прямували на Сардинію через аеропорт Weeze ранковим літаком і теж спати не збиралися.
далі - розповідь і 32 фотки >>>>  )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Ось вам просто фотки зі столиці Баварії на початку листопада. Південь Німеччини. Мюнхенська краса.

(А для ще більшої краси гляньте потім ось тут золоту осінь, зафіксовану нами рівно рік тому на півночі Німеччини – в місті Любек, земля Шлезвіг-Гольштейн.)

Photobucket

Photobucket
далі >>>>  )
ledilid: (двоє - мото руки)
У Мюнхені ми стали свідками цікавої екстремальної розваги – серфінг на морській хвилі посеред звичайного міському парку.

…Аж на четвертий свій приїзд до столиці Баварії ми прийшли прогулятися в Англійський сад - Englischer Garten, влаштований на 373 гектарах уздовж річки Ізар на північ від Старого міста ще в 1790-х роках.
У цьому парку є футбольні майданчики й галявини для йоги, пожвавлені й безлюдні алеї, кав’ярні й численні пивниці, штучне озеро, Китайська вежа, чайний будиночок та багато іншого. А нас найбільше вразила атракція на одній із невеликих приток Ізара – рукотворній річечці Айсбах (Eisbach, нім. - Крижаний Струмок).

Айсбах має загальну довжину 2 км, витікає зі струмка десь посеред міста і, типу як Либідь у Києві, частково тече по трубах і тунелях. А ось на початку Англійського саду – біля Будинку мистецтв (Haus der Kunst) – Айсбах виринає з-під мосту під вулицею Prinzegentenstrasse і утворює просто вау: хвилю заввишки 1 метр по всій ширині закутого в бетон каналу.

Вода витікає на великій швидкості зі звуженого тунелю і здіймається дибки на порозі всього 40 см глибиною. Далі канал трохи глибший – десь по пояс чи трохи вище. Хай там як, а і влітку, і пізньої осені місцеві екстремали ще з 1972 року використовують це місце для своїх розваг.
Вікіпедія пише, що тут забавляються ще й байдарочники і плейбоатери, але цього разу – на початку листопада – ми бачили десяток серверів у гідрокостюмах із дошками, прив’язаними до ніг.
Вони почергово стрибали з різних берегів на високу хвилю і виконували на ній різні піруети, ганяючи зліва направо і назад, поки не втрачали рівновагу.
За всім цим спостерігали кілька сотень роззяв, і ми в тому числі.

Photobucket


ще фотки й відео >>>>  )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Минулого тижня під час триденної поїздки до Мюнхена ми нарешті відвідали міський музей (Muenchner Stadtmuseum), поруч із яким – у готелі Am Sendlinger Tor – живемо щоразу, коли приїздимо до столиці Баварії.

Міський музей розташований на St.-Jakobs-Platz 1, що зовсім поруч із центральною площею Марієнплац зі Старою й Новою ратушами. З огляду на статус Мюнхена як «колиски» нацистського режиму, нас зацікавила виставка «Типографія терору. Плакати в Мюнхені 1933-1945 років». Таке мало де побачиш, зокрема і в Німеччині, яка, остерігаючись повторення сплеску націонал-соціалістичної пасіонарності, тепер дмухає й на холодну воду.

Квиток у музей коштує 6 євро й охоплює як постійну експозицію, що розповідає про історію міста (цікаву, хоч і не досить насичену), так і тимчасові експозиції. Українські журналістські посвідчення для проходу на шару тут не спрацювали – може, тому, що на касі сиділа немолода негритянка, яка ніц не розуміла пояснень англійською мовою.
До того ж виявилося, що «Типографію терору» не можна фотографувати – при цьому музей, а принагідно й інтернет-магазини, пропонують купити товстий альбом із відповідною назвою, що показує всі більш як сто плакатів з експозиції, розповідає про кожний постер та явище плакатне пропаганду за часів нацистського режиму як явище.
Частину плакатів ми крадькома таки сфотографували, частину – знайшли постфактум в інтернеті. Хоча багато цікавих так і лишилися недоступними для користувачів всесвітньої мережі.
Виставка, що стартувала 11 травня, закінчується вже цієї неділі, а в нас у ЖЖ вона триватиме й надалі :) Дивіться. На цих плакатах не лише гітлерівська пропаганда, а й повсякденне життя Німеччини того часу.

Photobucket
Плакат про те, що не варто багато базікати, коли навколо шпигуни. Порівняйте з аналогічною радянською серією.

Photobucket
Відкриває експозицію серія передвиборчих плакатів 1932-1933 років, коли в країні була реальна багатопартійність.
До речі, вчора виповнилося 90 років від виборів до рейхстагу, на яких НСДАП здобула 37%, втративши майже 2 млн. голосів порівняно з попередніми виборами, а Компартія Ернста Тельмана набрала майже 15%, показавши найкращий результат в історії. Це спричинило відомий «підпал рейхстагу» нацистами, заборону КПН та наступні вибори 1933 року вже в комфортних для НСДАП умовах.
далі - 32 фото >>>>  )

ledilid: (двоє - monkeys)
У центрі Мюнхена є Кауфінгерштрассе - головна пішохідна вулиця з численними магазинами одягу, кафешками, пивницями й церквами.
На Кауфінгерштрассе часто приходить старий художник, він пересувається з милицями й ходунками.
У цього художника є півтори собаки. Одна ціла і ще половина. Обидві жваво бігають за дідом.
Спитаєте, як?

А отак:
Photobucket
Замість задніх ніг, яких немає, цьому пудельку приробили колеса, як у возику. Вони цуцикові не заважають - навпаки, допомагають.
ще дві фотки >>>> )

ledilid: (двоє - пан+пані давні)
Оскільки квитки у європейські подорожі ми зазвичай купуємо дуже заздалегідь, то часто вже аж в останній момент виявляємо, що потрапляємо на якесь свято чи іншу оказію. Один раз так на Великдень опинилися у Польщі (добре, що в той рік наша Паска збігалася з католицькою, то хоч на польську месу по квоті нашої Всенічної сходили). Коли позаминулий раз були в Мюнхені, то замість запланованих відвідин Німфенбурзького палацу поцілували замок – бо саме був Жирний вівторок, один із кількох «позапланових» вихідних на рік, про який ми б і не здогадалися.

Цього разу нам теж так пощастило. Приїхавши до Мюнхена рано-вранці після безсонної ночі, двогодинного перельоту й півторагодинного переїзду автобусом з аеропорту в Меммінгені, ми попрямували до знайомого супермаркету – передусім по воду. Але – сюрприз! Усі без винятку супермаркети, крамниці й крамнички було зачинено.
Нє, ми, звісно, знали, що 1 листопада європейці відсипаються після Хелловіну відзначають День усіх святих. Але якось завтикали, що в Німеччині це – офіційний вихідний.

І вже зовсім неприємним нововведенням для нас стало те, що не працювали не тільки «католицькі-лютеранські» магазини, а й арабські, турецькі, індійські та інші крамнички, які зазвичай виручають у таких випадках. Виявляється, добра німецька держава (чи баварський уряд?) забороняє працювати тоді, коли всі відпочивають. Тож якби не кілька магазинчиків на вокзалі, які єдині виявилися винятком із цього драконівського правила, довелося б нам платити тридорога (у макдональдзах вода по 2.50 за півлітра, а одна Л. за день вихлебтує як мінімум 3 літри).

Зате з такої нагоди ми нарешті, в четвертій поїздці до столиці Баварії, побували у кількох відомих мюнхенських церквах.

Photobucket
У церкві Бюргерзааль: охочі зробити пожертву або замовити службу можуть зробити це по «безналу» - за допомогою банківської картки.

Першою на шляху пішохідним центром Мюнхена із площі Карлсплац до центральної Марієнплац стоїть оригінальна церква Бюргерзааль, розділена на два поверхи.
далі >>>>  )
ledilid: (Default)
От уже не знаємо, що думати. Чи то українські крутелики так збідніли, чи то WizzAir - уже зовсім не лоукост.

Сьогодні рейсом із Меммінгена до Жулян із нами летіли мільйонер Ігор Франчук (той, що перший зять Кучми) із сином, а також гонщик-бізнесмен Вадим Нестерчук (той, що ганяється на "Парижі-Дакарі" + автопрокатна компанія Sixt Ukraine) із жінкою.
Щоправда, і ті, і ті придбали priority boarding, так що вантажилися на борт принаймні трохи раніше за решту натовпу.

А в натовпі, до речі, помітно менше простолюду і всіляких родичів-євреїв-репатріантів, як це було два-три роки тому на німецьких рейсах Wizz Air. Більшість - заможні відвідувачі лижних курортів, зокрема і зі своїми лижами, а також любителі шмоточного шопінгу (хоча розпродажів у Баварії зараз і немає).

Ну й про нас: літали на три дні в Мюнхен. Напишемо про Український вільний університет на нинішньому етапі та принагідно про активність Союзу українських студентів у Німеччині.

 
ledilid: (двоє - портрет - Венеція)
І от починається новий етап із додатковим простором свободи.
Ми обоє отримали нові шенгенські мульти на два роки. Журналістські. Знову в німців. Усе правильно оформили й обґрунтували доцільність.
Наступний виїзд – Мюнхен.

…А питання нової роботи залишається актуальним. Може, в когось є пропозиції?..
ledilid: (двоє - ноги в джинсах)
Як і щороку восени, столиця Баварії на два тижні стала пивною столицею всього світу. 22 вересня в Мюнхені відкрився знаменитий «Октоберфест», який триватиме до 7 жовтня.

Навіть не маючи мапи міста й не знаючи жодного слова німецькою мовою, цими днями гостям Мюнхена напрочуд легко знайти Терезієнвізе (Луг Терези), на якому відбувається найвідоміший у світі пивний фестиваль. Досить лише роззирнутися навколо й рушити за групами веселих чоловіків у традиційних шкіряних штанях до коліна та жінок у національних баварських сукнях — дірндлях.

Photobucket
Різні дірндлі - різні груди. Усі фото - Reuters.
розповідь і фотки >>>> )
ledilid: (двоє - Амур і Психея)
«Стоять жоржини мокрі-мокрі. / Сплять діамантові жуки. / Під грушею у дикій моркві / до ранку ходять їжаки» (Ліна Костенко).
або: «Зацвіли жоржини у саду, / Зорепади відцвіли серпневі. / Доцвітає літо день по дневі, / Наближає осінь молоду» (Микола Луків).
А ще – пісня «Літо пізніх жоржин» Івасюка на слова Братуня.

Про жоржини є багато хороших віршів. Здебільшого меланхолійних і сумних. Адже жоржини – квіти осені. А осінь – самі розумієте, що то є.

Утім, у вересні буває подекуди дуже тепло і кльово, як-от у Кельні тиждень тому, де ми потрапили на цвітіння жоржин у ботанічному саду «Флора».
Тож тримайте в цьому пості три десятки фоток: виставкова плантація жоржин Кельнського ботсаду, ну й трохи про сам ботсад.

Photobucket
ще багато >>>>  )
ledilid: (двоє - дівка з пістолетом у лоба хлопцю)
Nadja DrygallaНовина з Олімпіади:
23-річна представниця олімпійської збірної Німеччини з веслування Надя Дригалла залишає розташування своєї команди в Олімпійському селищі.
Про це без уточнення причин ідеться в поширеному у п'ятницю повідомленні Німецького олімпійського спортивного союзу.
Керівник німецької делегації на Олімпійських іграх у Лондоні Міхаель Веспер заявив лише, що розкрилися певні подробиці приватного життя спортсменки, про які він не хоче розводитися.
За даними ЗМІ, спортсменка змушена виїхати з Олімапіади через свої зв'язки з членом Націонал-демократичної партії Німеччини (НПД). Як уточнює таблоїд Bild, зв'язок цей романтичний. Канал N24 повідомив, що йдеться про чоловіка Дригалли.

Додамо:
Надя вже виступила на Іграх у складі німецької вісімки в академічному веслуванні, її команда посіла сьоме місце.
НПД - ультра-права німецька партія, дехто вважає її неонацистською, навіть наступницею НСДАП, але вона офіційно зареєстрована, бере участь у виборах.
У Саксонії й Мекленбурзі-Передній Померанії НПД має фракції в ландтагах (земельних парламентах) і, відповідно, значну популярність серед виборців, як і ще багато де на теренах Східної Німеччини.

Надя Дригалла - якраз із колишнього НДРівського міста Росток, що в землі Мекленбург - Передня Померанія (до речі, ось наш мандрівний пост про Мекленбург та його замок-ландтаг).
Дівчина працює в бундесвері, займається веслуванням.

Надя заявила про своє рішення "покинути Лондон, щоб не завдати шкоди іміджу олімпійській збірної Німеччини". За даними N24, заяві спортсменки передувала "пристрасна" розмова керівництва збірної з нею.
Така от національна демократія.
ledilid: (двоє - ніч Єгипет лавка)
Італія перемогла по ділу, цілком заслужено. Німеччина до цього матчу справді виглядала головним фаворитом чемпіонату (що засвідчило наше опитування), але у "плей-оф" – свої закони. Тут права на помилку немає в жодній грі. А вчора ввечері у Варшаві Пранделлі тактично обіграв Льова. Ну й уся Скуадра адзурра була командою-зіркою. А Балотеллі, Пірло, Буффон – узагалі красені.

Після першого тайму в мережі поширювали анекдот: мовляв, уперше канцлер ФРН уболіває за збірну суперників, аби не їхати в Київ і не сидіти поруч із Януковичем.
Але ЧЄ для Ангели Меркель склався загалом сприятливо. На матчі групового тутурніру у Львові й Харкові можна було й не їхати – дойчі виходили з групи "за умовчанням", чвертьфінал і півфінал німці грали в Польщі. Перед четвергом усі авансом бачили бундестім у фінальному матчі в Києві, і Меркель навіть уже сказала, що може приїхати, раз таке діло, куди ж діватися, хай той Янукан і тиран. А тут – такий облом.

До речі, важливий для нас висновок.
Якби у фіналі була Німеччина – 1 липня Київ був би переповнений чорно-жовто- червоними дойчами, які втридорога скупили б будь-які вільні квитки й заповнили всю фан-зону тими, хто на стадіо не потрапив (так, як це було вчора у Варшаві).
Але ми отримали фінал Іспанія-Італія, а супортери цих двох збірних – чи не найменш виїзні на Євро-2012. І навряд чи вони заповнять усі свої квоти на фінальній грі. Так що з'являється теоретична можливість перед матчем у неділю – як і перед іншими матчами "плей-оф" у Києві та Донецьку – купити під стадіоном непотрібні іноземцям квитки задешево.

А німців таки шкода. Тим більше, що вчора ми вболівали разом із німцями у дворі посольства Німеччини на Богдана Хмельницького. Небо ясне, погода – нехолодна, екран – великий, коментар - німецький. Потрапили ніби в закуток уже такої знайомої Бундесрепублік Дойчлянд :) Було цікаво, приємно і смачно.
Ось фотозвіт.

Photobucket
Гостей приймав посол Ганс-Юрген Гаймзьот.
Розповідь під пиво і 13 фоток >>>> )
ledilid: (Default)
Дивимося футбол у посольстві Німеччини з німцями, братвюрстами й Ердінгером. Омномномн) Із таким смаком результат гри відходить на другий план)
ledilid: (Default)
Два тижні ми писали про Німеччину в нас і німців в Україні, сльози етнічної німкені Ольги Фреймут за своєю німецькою бабусею, турне "Дойчландмобіля" Україною і т.д.
І от, сьогодні Дні Німеччини в Україні фінішують Deutscher Tag'ом під аркою Дружби народів у Києві.
Мова, мода, футбол, хіп-хоп. Баварські танці, сосиски й пиво теж мають бути.

Photobucket
ledilid: (жін - Lesya & Apollon)

Колись (іще за залізною завісою:)) мені здавалося, що таку країну, як Німеччина, я однозначно полюбити не змогла б. Некрасива мова, занудні бюргери, пиво з ковбасками й запах тушеної капусти - буеее. І бундесліга мені ніколи не подобалася, хоча чемпіонатами Іспанії й Італії я жваво цікавилася, й коли їх почали транслювати по ТБ, за кожної нагоди намагалася переглянути той чи інший матч.

А потім завіса впала - як загальнодержавна, так і моя особиста - з отриманням першої шенгенської візи. Ще потім з'явився "Віззейр" із рейсами переважно до Німеччини. І що ж з'ясувалося? Німеччина прекрасна! Хоча, звісно, дуже різна. Настільки, що не закохатся бодай у якусь її частину просто неможливо.

Казкова Баварія з її ляльковими будиночками, фіолетовими альпійськими корівками, запахом гною на такому вже рідному летовищі милого Меммінгена... Вільні ганзейські міста з гордовитими соборами унікальної цегляної готики й марципановим духом (ах, лібе Любек...) Скалічені сірою "ГДРівською" дійсністю, але й досі прекрасні історичні містечка Східної Німеччини...

Ех, з яким би задоволенням я тепер вивчила "некрасиву" мову, якби ж вона не була така складнюща! (я й значно ближчі мені романські мови ніяк не вивчу...)

[наші ЖЖ-звіти з поїздок до Німеччини - за цим тегом]

Словом, навряд чи варто дивуватися, що, прийшовши на відкриття Форуму німців України в посольство ФРН, я натурально пустила сльозу, коли "на сцену" вибігла трійця танцюристів у національних німецьких костюмах. І, як німкеня по бабі Оля Фреймут, відчула себе вдома, хоча принаймні до якогось сьомого коліна німецької крові в моєму роду не спостерігається.
Годі й уявити, що відчувають ці люди, в яких, по суті, дві батьківщини. Першу їхні предки кілька сторіч тому залишили самі, другу в них силою відібрала сталінська машина.

За результатами тих відвідин написалася така статейка в "УМ" про німців в Україні. 

Що садить «мудрий німець» в Україні?
Громада етнічних німців покращує реноме нашої держави у ФРН і допомагає упередити бойкот Євро–2012

Читати більше >>>> )
ledilid: (двоє - blue-yellow flag небокрай у пусте)
http://infoporn.org.ua/materials/news/Pomer_Ivan_Demyanyuk_yakogo_zvinuvachuvali_za_prichetnist_do_vbivstva_evreiv/49299

Засуджений як військовий нацистський злочинець Івана Дем'янюка помер, про це повідомили у поліції Розенхайма, Верхня Баварія.
91-річний Дем'янюк помер у будинку для літніх людей в місті Бад-Файльнбах близько Розенхайма. Дем'янюк був визнаний винним у травні 2011 районним судом Мюнхена за співучасть у вбивстві щонайменше 28 060 євреїв у таборі смерті Собібор і засуджений до п'яти років позбавлення волі. Рішення було не остаточне.
Суд, виходячи з того, що Дем'янюк був старою людиною, дозволив перебування Дем'янюка у будинку для літніх людей.

Read more... )
ledilid: (Default)
Якщо летіти літаком удень за хорошої погоди - можна побачити багато цікавого.
Минулого літа нам вдалися фотки Києва згори. А тепер от поклацали з неба Альпи.

Рейс Любек-Бергамо. Гори - ті, що в Баварії, у Швейцарії, Австрії та на півночі Італії.
Хтозна, де тут яка країна, але це й не суть :) Хоча можна дещо вирахувати.

1.
Здається, це - десь на початку Швейцарії чи Австрії. А Баварські Альпи - ніби на задньому плані.
Також на цій фотці типу видно опуклість Земної кулі:
Photobucket


ще 10 фоток >>>>  )

May 2014

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920 21222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 08:38 pm
Powered by Dreamwidth Studios