ledilid: (двоє - козак і козачка)

Приходить солдат на побивку додому - а тут на столі таке.
Як і щороку, Леся постаралася, і навіть на бойові позиції на Чернігівщину встигла паски доправити :)

Зі святом усіх!

 photo Paska2014_zpsf3ae8269.jpg

ще кілька ракурсів >>>> )
ledilid: (двоє - лев і левиця)
Бабки нам зустрічаються файні. І терпляче позують для макро, ніби розуміючи, що руки в нас криві, а фотик - лайняний і вже битий-перебитий.
А бабки фотогенічні - хоч у 2009 році у Вишеньках, хоч учора поруч із домом на Позняках :)


 photo dragonfly_babka2.jpg

 photo dragonfly_babka3.jpg

 photo dragonfly_babka3.jpg


Отака краса.
А хто ще не вподобав наш туристичний сайт і не зацінив крутість пропозицій (зокрема нову: у жовтні на футбол Сан-Марино vs Україна + Венеція + Флоренція + Болонья + море в Ріміні - якихось 280 євро з авіа), то вам сюди: http://cheap-trip.eu.
ledilid: (Default)
Тібр, міст Вітторіо Емануеле ІІ, місяць-молодик та собор святого Петра вчора ввечері.

Тиждень римських канікул - це було супер. І тижня було мало. :(
Рим - найбільш насичене історичними пам'ятками місто. Багатошаровий бутерброд з античності, раннього християнства й Відродження.
Колись ми ще повернемося до Рима.

Photobucket
ledilid: (двоє - пан+пані давні)
На віа дель Квірінале, що йде вздовж так званого «довгого крила» (manica lunga) Квіринальського палацу, стоять дві цікаві церкви. Цікаві тим, що є «конкурентками». І саме їх дехто вважає найгарнішими якщо не в усьому Римі, то на пагорбі Квіринал – точно.
Сан-Карло-алле-Куаттро-Фонтане роботи Бороміні та Сант-Андреа-аль-Квірінале, збудована Берніні.
Ось вам коротка розповідь про них із картинками.

Photobucket
Склепіння церкви Сан-Карліто, яка стала провісником появи стилю Гауді за 250 років до нього.

далі >>>>  )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Дощі в Римі, що тривають зараз майже щодня до обіду, заважають нам оглядати незліченні пам’ятки Вічного міста вже з ранку. Зате саме завдяки погодним витребенькам ми стали свідками зміни варти на пагорбі Квіринал - випадково потрапили на площу перед президентським палацом саме о 15:00.
О такій годині варта змінюється тут узимку, навесні й восени, тоді як улітку – о 18:00.
Це шоу справді варто бачити.

Cambio della Guardia Quirinale (25)

Поняття «Квіринал» використовується для позначення державного апарату сучасної Італії. Як в Україні «Банкова», у Росії – Кремль, а в Америці – Білий дім.
А так – Квіринал, або італійською Квірінале (Colle Quirinale) – найвищий із римських пагорбів (57 м над рівнем моря), розташований на північний схід від центру міста.
далі - такст і фото та відео >>>>  )

ledilid: (двоє - cart 2 in 1)
Дві фотографії зі снігопадом біля моста Свободи (Szabadsag hid) у Будапешті.

Photobucket

Photobucket
ledilid: (двоє - Ніцца спиною)
Промислове місто із густозаселеними кварталами робітничої й рибальської бідноти – на початку 1900-х Барселону, хоч і наділену певною чарівністю, навряд чи можна було назвати найкрасивішим містом Іспанії. Фортеця Монжуїк, порт, із якого вирушали на пошуки нового шляху в Індію кораблі Колумба, Готичний квартал - для того, щоб перетворити столицю Каталонії на одну з головних туристичних принад Іберійського півострова цього було явно недостатньо.

Але з кінця ХІХ ст. Барса стрімко змінювала своє архітектурне обличчя, яке зрештою набуло тих абсолютно унікальних рис, що нині чарують мільйони туристів з усього світу. І хоча свій внесок у це перетворення зробили чимало талановитих людей, батьком нинішньої Барселони, без сумніву, є геній архітектори Антоніо Гауді.
(Про Барселону Гауді – в нашому мандрівному фоторепортажі.)

Одним із найвідоміших шедеврів Гауді є Ла Педрера, вона ж Casa Milà (з наголосом на «а», ось тут її сайт) – остання світська будівля, яку спроектував архітектор, перш ніж повністю присвятити себе будівництву собору Саграда Фамілія.

Photobucket

Наприкінці цього року будинок, зведений Гауді для багатого сімейства Міла, відзначає століття. З цієї нагоди в Ла Педрері й навколо неї відбувається багато яскравих подій. На власні очі ми, на жаль, жодної з них не бачили. Але завдяки фоткам агенції Рейтер принаймні знаємо, що втратили. :)
І вам покажемо.

Photobucket
ще 15 фоток і коротка розповідь >>>>  )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Дюссельдорф – кльове місто.
Хоч і чимале (585 тисяч людей), і не надто історично-вагоме, ще й здебільшого нове (під час війни зруйноване наполовину), але нам сподобалося. Тут є свій шарм, багато зелені, безліч мальовничих закутків, файна архітектура і якийсь особливий простір.

Photobucket
Вид на рейнську Медіа-гавань у Дюссельдорфі ввечері.

Мабуть, для нас враження про Дюссельдорф зробили дві речі: 1) мега-променад на набережній Рейну в Старому місті, який називають «найдовшою барною стійкою у світі»; 2) час відвідання міста – а це був вечір і ніч на Хелловін (31 жовтня 2010 року :) з відповідною поведінкою місцевою населення. Ми якраз прямували на Сардинію через аеропорт Weeze ранковим літаком і теж спати не збиралися.
далі - розповідь і 32 фотки >>>>  )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Із трьох «пальців»-півостровів Халкідіків найбільше туристів відпочиває на першому — Кассандрі. Третій — Афон — для широкого загалу взагалі залишається недоступним, позаяк живуть там лише ченці, а як відвідувачів допускають винятково обмежене коло прочан (про це був пост). Відповідно, туристу, який надає перевагу більш бюджетному відпочинку на менш залюдненому узбережжі, варто звернути увагу на середній півострів — Ситонію. Правда, варто врахувати, що добратися сюди, особливо не в «гарячий» сезон, складніше, ніж на Кассандру – автобуси ходять рідше.

Ми обрали курорт Неос Мармарас на Ситонії. І не пожалкували.
Вересень був теплий, лазуровий, і при цьому більш ніж прийнятний по ціні.

Photobucket

Коли в Україні листопадові +3 і небо безнадійно затягнуто хмарами, доречно підняти настрій морем, сонцем, блакиттю і згадати грецький релакс двомісячної давнини.
Отже, спогад про Грецію. Тримайте короткий текст і півсотні фоток із середини Халкідіків.

Photobucket
далі - тепло й блакитно >>>>  )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Ось вам просто фотки зі столиці Баварії на початку листопада. Південь Німеччини. Мюнхенська краса.

(А для ще більшої краси гляньте потім ось тут золоту осінь, зафіксовану нами рівно рік тому на півночі Німеччини – в місті Любек, земля Шлезвіг-Гольштейн.)

Photobucket

Photobucket
далі >>>>  )
ledilid: (жін - зад - біла сукня з молока)
Шоу виробника жіночої білизни «Вікторіяз сікрет» уже багато років поспіль є однією з найбільш очікуваних подій у світі шоу-бізнесу. Цілий сонм топ-моделей у спідній білизні — таке побачиш не щодня. Плюс ретельно зрежисований спектакль за участю музичних зірок.

Щоправда, цьогорічне шоу, яке відбулося учора пізно увечері у Нью-Йорку, шанувальниць вишуканої білизни дещо розчарувало. Зате чоловіки традиційно були в захваті — їх-то білизна як така цікавить найменше.

А меломанів розважали виступами Бруно Марс, Ріанна й сюсі-пусі-Джастін-Бібер. Ось він на фото, красунчик:
Photobucket

І модель із кермом крупним планом (тут і далі - фото Reuters):
Photobucket
плюс іще 39 фото >>> )
ledilid: (двоє - Ніцца спиною)
Той, хто побував у Греції, певно, бачив такі мініатюрні церкви на підставках, що постійно зустрічаються уздовж доріг, на перехрестях, а також у скверах, біля будинків, на березі моря тощо.
Якщо ви подумали, що це меморіальні знаки на місцях автокатастроф із летальним підсумком, - ви не помилилися.
Загадкова штука зветься кандилакія (kandylakia).

У Греції це й традиція та вияв релігійності, і великий бізнес. Адже кандилакії зустрічаються ну дуже часто. Ба більше - на узбіччях шосе як мінімум раз на пару десятків кілометрів можна побачити місця продажу кандилакій різної форми, вишуканості й ціни - кам'яні, гіпсові, бетонні, із пісковика, із заліза та ін.

Кандилакії, як ми зрозуміли, є двох основних видів: просто мініатюрна церквовця (як пам'ятник) і "ящик" із хрестом та скляними дверцятами - щоб ставити всередину ікони, фото, свічки, лампади, класти квіти, ставити оливу тощо. До таких "міні-капличок" ходять постійно, міняють свічки - аби горіли щоденно.

Спершу, переїжджаючи по Греції автобусом, ми гадали, що ці штуки - як у нас вінки на місцях нещасних випадків. А потім зрозуміли, що багато хто ставить кандилакії не лише на пам'ять про рідного, що загинув у ДТП, а й просто по смерті когось із близьких та просто щоб помолитися. А оскільки все наше життя - наближення смерті, а греки - народ дуже набожний, і православ'я тут - державна релігія, то не дивно, що в селах, селищах і малих містечках кандилакії є майже біля кожної оселі. Типу як власна церква, хай і дрібна.

Photobucket

До вашої уваги - кандилакії, які ми бачили лише в селищі Неос Мармарас, причому тільки на приморських вуличках та на узбережжі.
Далі - 12 фоток >>>>  )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Болонья – місто не так сильно розкручене серед туристів, як Венеція чи Флоренція, але дуже круте. Його часто називають кулінарною (згадайте спагеті під соусом болоньєзе) й навіть культурною столицею Італії.
Рівень життя в Болоньї - один із найвищих на Апеннінах завдяки вдалому розташуванню на роздоріжжі транспортних коридорів та розвиненій промисловості. Втім, заводи й фабрики розташовані десь на околицях Болоньї, а велике середмістя – це поважні старовинні квартали і, що нам найбільше сподобалося, переважно широкі, просторі, світлі вулиці.
А ще тут є найстаріший університет Західного світу; і тут стартував Болонський процес вищої школи.

Болонья – центр однойменної провінції й регіону Емілія-Романья – розташована згори й посередині «халяви» Італійського чобота, приблизно на півдорозі між Венецією і Тосканою (з її Флоренцією й Пізою); між Міланом та узбережжям Адріатичного моря (де Ріміні й усіляке Сан-Марино).
Населення міста, яке нещодавно відзначило 2000-річний ювілей, – 380 тисяч.

По центру Болоньї ми гуляли в день проведення Болонського марафону. Про нього ми вже відписалися, а сьогодні звітуємо про давню красуню Болонью як таку.

Photobucket
Нам здалося, що для заголовного фото найбільше підходить оце – з вікном на річечку Рено.
Отак ідеш по вулиці, ідеш, аж глип – у замацаній стіні дверцята, типу кватирки, прочиняєш – і бачиш із двох боків старі будинки в темно-теплих тонах, білизну, що сохне, галереї від однієї будівлі до іншої, а посередині – темно-смарагдовий канал, на кшталт венеційського, але мілкий.
Детальніше про це та інше –далі >>>> (65 фоток і розповідь) )
ledilid: (двоє - портрет - Венеція)
Про Венецію ми вже писали – що там цікаво, але надто вже людно й комерціалізовано. Повсюдне визискування з романтичної теми і натовпи цих самих романтиків та закоханих просто вбивають. У таких умовах насолодитися видатним місцем на воді просто неможливо.

По вузьких обідраних вуличках можна рухатися тільки зі швидкістю натовпу. На площі Сан-Марко крізь екзальтовану юрму, наче на мітингу, неможливо протовпитися. Ціна квитка на катер «вапоретто» - єдиний у Венеції громадський транспорт – зросла вже до 7 євро (два роки тому було 4.50). Плюс до всього Гранд-канал забрав нашу батарею від фотоапарата, ага :)

Характер цього міста та його обличчя приховано за грубим туристичним нашаруванням. Але дещо роздивитися таки можна. Тож ось вам підбірка наших фоток.

Photobucket
Віддзеркалення в каналі.
ще 38 фоток >>>>  )
ledilid: (Default)
Болонья виявилася вельми красивим і цікавим містом.
Болонки теж файні - і жінки, й собаки :) Тут і соус болоньєзе, і перший у Європі університет...
Сьогодні ще трохи погуляємо - і у Венецію, а вночі вже й у Києві маємо бути.

А Болонью ми спершу побачили з неба.
Ось:
Photobucket
Від вокзалу вниз іде вулиця Незалежності, на ній видно п'яццу Маджоре з її принадами.

З ілюмінатора Ryanair'івського літака вдалося зробити ще кілька цікавих фоток. Зокрема, Сан-Марино, воно тут неподалік.
ще 2 фото >>>>  )
ledilid: (двоє - ч/б голі у воді)
П'ятничний пост – дівки, цицьки, красиві пацанчики і все таке.
Потенційного папараці пост :)

Лежали ми, значить, упродовж шести днів на пляжах півострова Сітонія, що в Греції, де досі літо. І коли нічого було робити – фоткали все і всіх, що навколо.
Завтра вже будемо в Салоніках і в Болоньї, а знімки дівчат, хлопців, пляжів, дітей – ось вони. Багато всілякого. Дивіться. Місцями цікаво, місцями сексуально, інформативно, а головне - тепло. Ми тут теж є :).

Photobucket
Веселі серби. Фотографуються в польоті.
Сербів серед відпочивальників тут узагалі більшість.

Photobucket
Місцева німфетка.
ще 50 фоток типу такого >>> )
ledilid: (двоє - Амур і Психея)
«Стоять жоржини мокрі-мокрі. / Сплять діамантові жуки. / Під грушею у дикій моркві / до ранку ходять їжаки» (Ліна Костенко).
або: «Зацвіли жоржини у саду, / Зорепади відцвіли серпневі. / Доцвітає літо день по дневі, / Наближає осінь молоду» (Микола Луків).
А ще – пісня «Літо пізніх жоржин» Івасюка на слова Братуня.

Про жоржини є багато хороших віршів. Здебільшого меланхолійних і сумних. Адже жоржини – квіти осені. А осінь – самі розумієте, що то є.

Утім, у вересні буває подекуди дуже тепло і кльово, як-от у Кельні тиждень тому, де ми потрапили на цвітіння жоржин у ботанічному саду «Флора».
Тож тримайте в цьому пості три десятки фоток: виставкова плантація жоржин Кельнського ботсаду, ну й трохи про сам ботсад.

Photobucket
ще багато >>>>  )
ledilid: (двоє - Ніцца спиною)
смт Неос Мармарас, півострів Сітонія, ном Халкідіки, Греція.

Тут справді покращується життя - триває літо, хлюпотить лазурове Егейське море, є дешеве гарне сухе біле вино під дивною назвою "рецина". Ну і дуже приязний, доброзичливий народ.

Photobucket

May 2014

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920 21222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 08:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios