ledilid: (двоє - більд - журналістика)
Yevheni Kuzmenko, Фейсбук

Мультимиллионер Сергей Курченко сидел в рабочем кабинете в Харькове и просматривал заголовки Интернет-изданий.
- «Курченко – купил «Форбс», - с некоторым испугом читал вслух Сергей Витальевич, - «Курченко скупает рейтинговые журналы»…». «Что еще собрался купить Курченко?»… «По чьему заказу Ку…»
На столе зазвенел телефон. Курченко вздрогнул и поднял трубку.
- Привет от старых штиблет! – раздался в трубке бодрый голос шефа Министерства доходов и сборов Александра Клименко.
- Здравствуйте, Сергей Геннадиевич! – с готовностью ответил мультимиллионер.
- Правильно отвечаешь – похвалил его голос в трубке. Слушай…а включи-ка в список журнал «Налоги и бухгалтерский учет». Все было недосуг купить…Ну, вроде все. Покеда, Рокфеллер! К тебе еще мои не пришли? Скоро придут!».
В трубке раздался веселый смех, затем гудки. Сергей Курченко повесил трубку, но тут раздался новый звонок. Звонил первый вице-премьер Сергей Арбузов.
- Привет, Серега, - сказал он грустно. – Ты-то хоть не против векселей?
- Нет-нет, Сергей Геннадьевич, - поспешно заверил его Курченко.
- Ну, и правильно, чего тебе бояться? Разве что пули в затылок, - мрачно пошутили в трубке. – Ну да ладно…так, что я хотел? Запиши там у себя на листочке: «Власть денег», журнал. Мне для комплекта нужно. А то власть есть, деньги есть, а «Власти денег» - нет…Записал? Ну, бывай, Курчик.
Сергей Курченко повесил трубку и машинально пощупал переносицу. У него дико болела голова.
«Мама, зачем я полез в этот ужас?», - мысленно взмолился он.
Вместо ответа снова зазвонил телефон.
- Привет, Серый – весело отозвался в трубке голос Витьки Януковича-младшего. Тут у тебя, говорят, дисконтные скидки, да? Так я тут как тут! Слушай, купи мне журнал «За рулем», я на него давно завидую!
- «За рулем»? – тупо переспросил Сергей Витальевич. – Так а разве его не в России издают?
- В России? – разочарованно протянул Витька. – Жа-а-аль. Ну, тогда «National Geographic» мне заверни, буду про автосафари читать. Физкультпривет!
«Сейчас отключу телефон на**й», - злобно подумал Курченко, но не успел дотянуться до штекера, как телефон зазвенел снова.
- Алло кто это? – нервно спросил мультимиллионер.
- Слушай, а журнал «Барвинок» еще есть? – не представившись, спросил в трубке низкий голос.
Терпение Сергея Витальевича лопнуло.
- Слушай ты, козлина, ты знаешь кто я такой?! Я тебе щас такой «Барвинок» сделаю, кровью харкать будешь!
В трубке возникла пауза, потом голос с веселым удивлением сказал:
- Та-а-ак…Президента не узнал, богатым буду. – В трубке хохотнули. – Ты что, совсем рамсы попутал?!
Внутри Курченко все похолодело, он хотел что-то сказать, но не мог, из горла лезли только какие-то гортанные звуки.
- Ладно, живи, как говорят – добродушно сказал голос. – И это…купи мне журнал «Барвинок». То есть не мне, а внуку, Илье Викторовичу, хочу его порадовать. Усек?
- Т-т-т-т-т-ак точно, Виктор Федорович! – с хрипом, наконец, вырвалось у Курченко.
- Так-то лучше. Действуй. И смотри, в следующий раз не узнаешь – яйца вырву и жрать заставлю. Ну, будь здрав.
В трубке раздались гудки. Мультимиллионер Сергей Курченко оторопело посмотрел сначала на трубку, затем на потолок, а после этого – под шикарный стол из красного дерева, за которым его мажордому пришлось ехать в Италию.
Под столом растекалась обширная лужа.
ledilid: (чол - Dmytro_Yulia)
Газета "Вести" ("Вєсті") сьогодні задовбала. Вийшов перший номер, його роздавали на шару по всьому Києву.

Купа посилань по всьому інету, амбіція на лідерство серед щоденних газет, тираж 350 тисяч, безкоштовна роздача щоранку п'ять разів на тиждень. Ідея і дизайн - щось середнє між покійною "ГПК" і "Сєгодня", звідки і прийшли редактор та натовп журналістів. Якісь бездонні російські інвестори. А ви кажете, газети вимирають як клас.

Але от, кажуть, одну хорошу дівчину-журналістку в газету "Вєсті" не взяли зокрема через те, що вона (дівчина-журналістка) в побуті україномовна.
Тобто пише вона російською, охоче й добре пише, але з колегами розвовляє українською. Мовляв, як це вплине на російськомовний колектив?

Це до питання, хто кого й на ким богом даній землі дискримінує.
І цікаво, якби на роботу не взяли, навпаки, російськомовну людину через вимогу говорити в ньюз-румі лише українською - скільки б уже обурливих прес-конференцій проплатив би Кремль Гадіку Колесниченку?

ledilid: (twin towers)
А це такі ми після вчорашнього інтерв'ю із заступником державного секретаря США Тарою Соненшайн.
Про неї - ось, про її візит - тут.

Сам факт розмови - крутий, це її єдине інтерв'ю в Україні й одне з небагатьох узагалі.
Але шкода, що колишня журналістка, яка стала одним із керівників американської дипломатії (а її посада - це типу якби в нас був "віце-прем'єр-міністр з питань публічної дипломатії"), під час інтерв'ю "по той бік диктофона" була дуже дипломатичною й говорила шаблонні речі :(

ledilid: (двоє - більд - журналістика)
Дивина, та й годі. За один день напівмертвий сайт журналу "Україна" дав жару аж трьома резонансними новинами:
1) Ющенко балотуватиметься в мери Києва;
2) Тягнибок і Яценюк поїли чебуреків із пивом на 800 грн.;
3) Блохіна виженуть із "Динамо" й поставлять натомість Анчелотті.

І всі ці новини розлетілися у вигляді цитат-передруків по "Українських правдах", "Спорт-експресах" та інших провідних сайтах.
Кгм. Кгм. Кгм.

Дуже дивно для сайту, на якому згадані новини не стоять на головній сторінці, натомість майже всі замітки на головній сторінці датуються в кращому разі початком березня, а то й січнем; сам сайт явно зроблений через одне місце, фотки стоять криво і т.п.
І тут - хопа! - такі новини із посиланням щоразу на загадкові "джерела журналу Україна".

Чи це приклад геніальної піар-кампанії цього ЗМІ (але чому тоді сайт такий дешевий і кривий?), чи сміливий фейк (але чому все це все так масово цитують серйозні видання?), чи майданчик для відмивання заказухи.
Але чому?..
ledilid: (двоє - Ukr in Rus прапор біля кремля)

Коли Бенедикт XVI оголосив про намір залишити престол, над Римом прогриміла гроза. Під ту зливу з блискавками потрапили й ми, змокши до нитки.
Один із фотографів зметикував: шпиль високого собору може бути зручною мішенню для блискавок - і поставив фотоапарат на велику витримку. Так світові медіа отримали вражаючий і символічний знімок "Знак із небес": Бог усього сущого, і погоди в тому числі, посилає Папі-"відставникові" сигнал. Навряд чи позитивний.

Але удар блискавки в собор - не така вже й унікальна, а значить, не така й знакова річ.
Не менш красномовним знаком можна було важати, наприклад, Місяць-молодик, який зійшов над Ватиканом невдовзі після оголошення про зміну влади у Католицькій церкві. Значить, вона отримає молодшого керівника, новий старт і все, що з цього випливає.

Так уже сталося, що ми опинилися в Римі під час подій, пов'язаних з історичним зреченням Папи, а це буває, як виявилося, раз на 600 років.
Учора Бенедикт XVI попрощався з паствою, а сьогодні остаточно йде на пенсію. Відставка значно підвищила його рейтинг, якщо можна так сказати.

Про все це - в нашому матеріалі з елементами репортажу (фотки агенції Рейтер + трохи наших).

Photobucket


далі - розповідь і 26 фоток >>>> )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Віа Кондотті — старовинна вулиця в римському кварталі моди. Вона починається від площі Іспанії з її знаменитими Іспанськими сходами та фонтаном Баркачча роботи П’єтро Берніні.
На вулиці Кондотті представлено найвідоміші італійські та світові модні марки, дорогі магазини одягу, взуття, парфумів, годинників, ювелірних і шкіряних виробів. До воріт будинку за адресою віа Кондотті, 68 стоїть черга охочих сфотографуватися. Однак тут не бутік і не модне ательє. Поміж магазинами Hermes та Jimmy Choo квартирує Суверенний військовий Орден госпітальєрів святого Йоана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти.

Найстаріше лицарське братство у світі, днями Мальтійський орден відзначив 900-річчя. Про круглу дату сповіщають банери з цифрами «1113—2013» та червоні прапорці з мальтійським хрестом, розвішані не лише на Палаццо Мальта, а по всій вулиці Кондотті.

Photobucket
Працівник на скутері виїздить із воріт Палаццо Мальта.

Госпітальєри-йоаніти — не про­сто орден. Згідно з, міжнародним правом це «державне утворення».
Сам він називає себе «незалежним князівством» і підтримує рівноправні дипломатичні відносини на рівні послів зі 104 державами, зокрема й з Україною.
Мальтійський орден має Конституцію, прапор, герб і гімн (Ave Crux alba — «Радій, білий Хрест»), видає власні паспорти, гроші, марки та автомобільні номери. І йдеться зовсім не про сувеніри чи забавки. Паспорт Суверенного Мальтійського ордену визнають у багатьох країнах; власник такого документа має право на безвізовий в’їзд до 32 держав. А фургони з характерним кодом SMOM на червоно-білій номерній панелі ми бачили навіть на віддалених вулицях Рима.

Багато хто сприймає Мальтійський орден як суверенну державу адже його маєтки наділені статусом екстериторіальності, тобто не підлягають законам Італії.
Побувавши в Римі, ми «перетнули кордон» обох мальтійських анклавів, а повернувшись - дізналися про роботу Ордену в Україні.
пізнавальна стаття і штук 40 фоток >>>> )
ledilid: (двоє - blue-yellow flag небокрай у пусте)
Вруб трохи прорідив редактор - на предмет "нечемності" щодо поважного чоловіка, який дуже не любить, коли його називають "спікером" і представляє таку "шановану" в народі партію.
Але загалом, здається, по-журналістському нам це інтерв'ю вдалося.

Володимир Рибак: У Донецьку в 90-х мені було важче, ніж у Раді зараз
В інтерв’ю «УМ» новий Голова ВР розповів про поєднання роботи в президії Верховної Ради та команді Президента, свої перші візити за кордон, «справу Щербаня» та батьків-«бандерівців»

ledilid: (двоє - Ліда Шурик)
Окуляри Prada. На лівій руці між великим і вказівним пальцями - татуйована літера В, яку, видно, колись намагалися вивести, але марно.

Фрази: "Вони такі чесні (місцеві керівники), як я бідний". "Бог мене милував - я не пішов у 90-х роках у бізнес. Зараз, може, найбагатгим у будівельній галузі був би, бо я в цьому розбираюся. А може, і в землі лежав би". "Я все робив, щоб усі (в Донецьку) піднімалися, а не служив комусь одному". . "У 90-х роках у Донецьку було значно важче працювати, ніж зараз тут". "Я прийшов працювати головою Верховної Ради, а не якоїсь політичної сили, хоча я до неї й належу". "Я - член команди президента".

Це з нашого сьогоднішнього великого інтерв'ю зі спікером ВР Володимиром Рибаком. Якраз коли ми з ним говорили в його кабінеті (65 хвилин замість обумовлених 40), під дверима чекали нардепи від опозиції, щоб вимагати позачергової сесії.

Ну що вам сказати про"не першу, але й не другу людину держави"... >>>> )
ledilid: (двоє - портрет - Венеція)

Чим далі, тим більше ми переконуємося, що інтернет убиває журналістику, і вона (журналістика) помирає. Принаймні у своєму звичному, якісному вигляді.
Ця тенденція стосується всього світу, а України - особливо.
Всі ці копіпасти, перепости, рерайти... Якщо 10 років тому плагіат легко вираховувався і на плагіаторів осудливо вказували пальцями, то тепер 99% контенту інформаційного поля складається з плагіату і просто краденого матеріалу. Професоналізм - на нулі, лінощі - рулять, редакції воліють брати на роботу низькооплачуваний безликий молодняк. Результат - відповідний.

Так от, про один із проявів "результату".

Позавчора багато українських сайтів оприлюднили важливу для туристів новину: "Віднині для отримання будь-якої шенгенської візи потрібно буде зібрати єдиний пакет документів... Країни, що входять до Шенгенської зони, вирішили позбавити потенційних гостей від бюрократичних складнощів".
Цю новину поширили такі поважні сайти й агентства, як Ліга.net (Ліга.Закон), "Дело", "Главред", "Українська правда. Життя", а також "ForUm", "Цензор" та багато інших.

Ми візи активно юзаємо, цікавимося ними, можна навіть сказати - потроху спеціалізуємося. Тож новина нас заінтригувала. Вирішили розібратися.
Відстежили на українських сайтах ланцюг походження інформації (а там купа само- та взаємопосилань) - і побачили, що першоджерелом була Росія та РІА "Новости".
Виникла стійка підозра, що новина про "єдиний шенгенський пакет" стосується лише наших північних сусідів.
І, як виявилося, достатньо було передзвонити в МЗС, щоб цю здогадку підтвердити. Україна ще не досягла такої угоди.

А наші інформаційні стрічки просто передрали, перевдягли на себе російський текст, дехто "дофантазував" - і ось маємо черговий приклад дифамації.

...Ми тут потроху робимо свій туристичний сайт (до речі, гляньте).
Так не хочеться просто копіпастити - хочеться давати якісний контент... Але вкотре переконуємося, що якісна журналістика грошей зараз не приносить. Приносить неякісна - завдяки своєму валу та взаємопроникності.

А правдива новина у нас на сайті виглядає так:
"Єдиний пакет", потрібний для шенгенської візи, поки що діє лише в Росії. Україна хоче його мінімізувати й домовитися про це з ЄС протягом року.
Повний текст - тут (разом з усіма вимогами "єдиного пакета", що почали діяти для росіян).
далі >>>>  )



ledilid: (двоє - дівка з пістолетом у лоба хлопцю)
Парадокси "1+1".
Після "Шерлока" (україномовного Камбербетча) запустили програму "Українські сенсації" з розгорнутим сюжетом "Оксана Макар. Переосмислення".

Висновок педерачі: пацанів засудили, щитай, зазря. Принаймні ступінь вини в них неоднаковий. Згвалтування тій п'яній повії з неблагополучної сім'ї могло й приснитися. А що Оксану спалили... так, може, її навмисно й не підпалювали. Якось сама в алкогольному угарі постаралася.

"Плюси" не втомлюються бити ключом, та все по голові.
ledilid: (двоє - blue-yellow flag небокрай у пусте)
Віктор Пинзеник,
колишній міністр фінансів, кандидат у нардепи від «УДАРу»
— про стан економіки за уряду Януковича—Азарова:
— У цей період стихійного лиха ми десь заблукали між стабільністю і добробутом.

Віктор Янукович,
президент України
— про свої ревізійні поїздки в регіони:
— Ми регулярно приймаємо звіти «губернаторів» у Києві. Але коли побачиш своїми руками, як кажуть, очима помацаєш, за старою українською традицією... Це зов­сім інше.

ще дюжина >>>> )
ledilid: (двоє - портрет - Венеція)
Парадокс: про Український вільний університет, що діє в Мюнхені, в самій Україні майже нічого не відомо. Як потенційним студентам, так і ширшим та більш просунутим колам громадськості.

А проте УВУ — унікальний у своєму роді вищий навчальний заклад принаймні для Старого світу. «Спроби створити щось подібне були і в інших народів, — каже нинішній ректор УВУ Ярослава Мельник. — Зокрема, був Балтійський університет, але протримався він недовго. В Німеччині є дуже потужна російська громада, росіяни мають тут свою пресу, дитсадки, школи, але російського університету — немає. Повноцінний закордонний виш із національною мовою навчання в Європі є лише в українців».

Photobucket
Будівля Ukrainische Freie Universitat на Barellistrasse 9a.

Ми спілкуємося з пані Ярославою в її кабінеті у новій будівлі УВУ на Барелліштрассе, 9-а.
Колись це було передмістя столиці Баварії, а тепер — один із мальовничих районів Мюнхена. Звідси рукою подати — якихось 700 метрів — до королівського палацу й парку Німфенбург (принагідно: наш зимовий фоторепортаж звідти).
Перший блок зимового семестру почався тут 5 листопада, закінчився — вчора. До кінця січня ВНЗ бере новорічну паузу, тоді заодно й відзначить 92-гу річницю від свого заснування (урочистості призначено на 6 лютого).

Photobucket
Із ректором Ярославою Мельник у її кабінеті.

Далеко не всі навіть із тих, хто цікавиться життям української діаспори в Німеччині, знають, що скрутні часи УВУ лишилися позаду й університет узяв новий, успішний старт у цьому досить скромному двоповерховому особняку в районі Нойхаузен-Німфенбург. Адже значно відомішою була будівля УВУ за адресою Пінценауерштрассе, 15 (інтернет-сервіс Google Maps і досі позначає цю споруду як «Украініше Фрає Універзітет»).
Років три-чотири тому подейкували ледве не про кінець легендарного діаспорянського вишу. Але він знайшов спосіб, як вижити, і залишився одним із провідних центрів наукового й громадського життя українців у Німеччині.

Ось матеріал за підсумками нашого недавнього перебування в УВУ – стаття в сьогоднішній «Україні молодій» плюс великий додатковий фоторепортаж.

УВУ: забуті свої серед чужих
Унікальний діаспорянський університет у Німеччині: чому йому не дає грошей Українська держава і як туди їдуть навчатися дівчата з Донбасу
читати далі >>>>  )
ledilid: (двоє - більд - журналістика)
Багато хто справедливо наїжджає на УТ-1, "Інтер", ТРК "Україна" у їх провладності. Але найбільший капець, причому і перед цими виборами, і після них, - це новини "1+1". Суміш радянської програми "Врємя" із чорнушними невзоровськими "600 секунд".
Співвідношення синхронів влада/опозиція під час виборчої кампанії - яскравий показник.

А Алла Мазур у "ТСН. Тиждень" - це взагалі повний капець, особливо для тих, хто пригадує її аналітичні програми багаторічної давності.
От щойно Мазур навстоячки (і відверто сервільно) проінтерв'юювала Азарова в його керівному кабінеті, привітала Миколу Яновича із 65-річчям і на повному серйозі відповила на закиди нехороших журналюг щодо того, що із призначенням Рибака головою ВР у нас, мовляв, встановилася цілковита протобрежнєвська геронтокартія "Для тих, кому 60-65 і більше".
А в Індії, звідки щойно приїхав Янукович, президентові і прем'єру 77 і 80 років. Так що є куди рости, розставила пані Алла все на свої місця.
Отак.
ledilid: (двоє - портрет - Венеція)
Наш репортаж із першого дня нової Верховної Ради, де сьогодні джаз був як у кращі роки.
Ось.
Багато, звісно, не охоплено, але це те, що встигли втулити в газету до 18:00.

Там, крім іншого, Бенюк у ролі Швейка, висловлений кайф націоналістів від бійок та кілька інтерв'ю з нардепами, зокрема два чималі - з Томенком і Кошулинським, який справив вельми позитивне враження.

Уривок із Миколи Томенка:
— Чи голосували ви за обрання Арсенія Яценюка головою фракції «Батьківщина»?
— Ні, я на засіданні фракції у вівторок узагалі був відсутній. Думаю, фракція мене пробачить — я вирішив відзначити свій день народження.
— Як на вашу думку, чи має право Яценюк обіймати посаду голови фракції, якщо він як лідер партії провів до Верховної Ради двох «тушок»?
— Відкрию вам таємницю: особисто я до останнього моменту пропонував узагалі іншу конструкцію керівництва фракції. Пропозиція полягала в тому, щоб оголосити Юлію Тимошенко почесною головою, Яценюка й Турчинова призначити першими заступниками голови фракції, які б іще з кількома заступниками склали раду фракції. Але моя пропозиція, яку поділяють багато депутатів з нашої фракції, на жаль, не пройшла.
Я радий, що мені вдалося в момент формування списку переконати колег у тому, що лідери партій, які проводять у цей список своїх людей, мають нести за них персональну відповідальність. Тож у даному випадку треба переадресувати питання Яценюкові й Мартиненку.

І ще цитата: «Кошулинський (якому своєю квотою на заступника Голови ВР попередньо поступилася «Батьківщина» взамін на два комітети) може не стати віце–спікером, бо це крісло дуже хоче посісти Петро Порошенко, — розповів «УМ» Ігор Мірошниченко. — Для нього посада заступника Голови Верховної Ради потрібна з прицілом на 2015 рік (президентські вибори). Тож Порох торгується з «Батьківщиною», щоб підтримала його за опозиційною квотою.далі >>>> )
ledilid: (двоє - портрет)
Давно ми таким не займалися, але, здається, вийшло непогано (матеріал в "УМ").
Репортаж у чотири руки з Верховної Ради, яка йде в небуття. Із фотками, коментарями й цікавими деталями - про обхідні листи, про звільнення в БЮТ, про прощальні пиятики, про підводнеі течії останніх голосувань.

Кінець шостого
Антинародний бюджет–2013 «Регіонали» ухвалили без спротиву. На завершення каденції депутати носили обхідні листи
Дмитро ЛИХОВІЙ, Леся ШОВКУН
Останнє засідання Верховної Ради VI скликання стало таким самим безславним, як усе скликання загалом. Марно лобісти медичної галузі сподівалися на брифінг у стінах парламенту за участю 13–річної ВІЛ–інфікованої дівчинки Лізи. Її виступ планувався на полудень, а парламентська більшість натиснула 242 кнопки ще за чверть одинадцята — і похмурий та непрозорий, як небо цього дня, головний фінансовий документ країни було затверджено. З порушенням регламенту. Без розгляду поправок опозиції. Лише «для своїх».

Учора Рада працювала тільки до пів на першу. Після виконання Дер­­ж­авного гімну сфотографувалися на сходах перед фасадом ВР. Майже дві третини нардепів знову повернуться «під купол» наступного тижня, коли стартує Рада VIІ скликання. А багато відомих, знакових постатей пішли з парламенту назавжди.
Доповненням до постапокаліптичних відчуттів депутатів стала погодна ситуація. Із дахів та карнизів будинків, розташованих навколо Ради, раз по раз то тут, то там падали брили снігу й льоду. Народні депутати в цей час якраз розходилися по домівках та ресторанах.

Photobucket
Обхідний лист одного з голів парламентських підкомітетів.
далі >>>>  )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
НСЖУ, Асоціація журналістів «Туристичний прес-клуб України» та інтернет-проект «Тут і там» відкривають Клуб мандрівників. Його засновниками стали Спілка журналістів та Асоціація, між якими у вересні цього року було підписано відповідну угоду. Про це йдеться на сайті НСЖУ.

Журналісти, що подорожують, та мандрівники, які можуть мати інші професії, але яким є що розповісти журналістам, збиратимуться в клубі, щоб поділитись враженнями від власних мандрів, обмінятись досвідом організації подорожей, обговорити ідеї можливих спільних маршрутів. Засідання відбуватимуться напередодні вихідних, у форматі двох розповідей: одна - про мандрівку Україною, інша - про закордонні мандри.

«Спікери будуть змінюватись, тож кожного разу це буде інший погляд на світ, на людей, на звичаї та традиції. Розповіді супроводжуватимуться фотознімками, відеоматеріалами, музикою чи фрагментами фільмів, іншими словами, всім, що створюватиме неповторну атмосферу подорожі», - йдеться на сайті.

Перше засідання клубу відбудеться у приміщенні НСЖУ (Київ, вул. Хрещатик, 27-А, пре-зала на другому поверсі) у п`ятницю, 7 грудня, о 18-00.
що саме >>>>  )
ledilid: (чол - Дмитрик - Венеція)
Моє інтерв'ю з Франкенштейном-Казанським аka "донбаський Навальний" у сьогоднішній "УМ".
Кандидатом у мери Єнакієвого його так і не зареєстрували - побоялися.
По-суті - піар, але ж висновки він робить правильні, думки доречні, особливо про опозицію на Донбасі. Словом, хлопець молодець, на Донбасі таких мало, на жаль.


Спершу був нікнейм — [livejournal.com profile] frankensstein — і юзерпик — обличчя вбивці Джейсона в старій хокейній масці із фільму жахів «П‘ятниця, 13–те». Можна казати, що автор блогу в «Живому журналі» з такими атрибутами став своєрідним жахом для донецької влади, раз по раз виступаючи з викриттями господарювання й політики «по–донецькому». Згодом frankensstein «розвіртуалізувався» і став відомий як Денис Казанський, донецький журналіст інтернет–видання «Остров» і громадський діяч.

Дехто називає його «донбаським Навальним», порівнюючи зі знаменитим російським блогером–антикорупціонером, який не дає спуску «партії шахраїв та злодіїв» і, власне, вигадав цей штамп, що намертво приліпився до «Єдиної Росії». Мішень 28–річного Казанського — Партія регіонів. А про паралелі з Олексієм Навальним він говорить: «Якщо так, це, мабуть, не найгірший приклад, але я більше журналіст, ніж політик».

Утім, Денис теж спробував піти в політику. Й подав документи на реєстрацію кандидатом у мери міста Єнакієве, що сусідить із Донецьком. Місто це непросте — тут виріс, змужнів, заробив свої «ходки» та інший трудовий досвід Віктор Янукович, люди з Єнакієвого зараз керують всією Україною. У вересні помер міський голова Єнакієвого Сергій Рухадзе, а вибори нового мера відбудуться 16 грудня. Президент Янукович, відвідуючи свої «пенати», ще в середині жовтня представив іншого «регіонала» — Валерія Олійника — як готового мера міста. Але висування Дениса Казанського від партії «УДАР» (а балотуватися в мери можна тільки від партійних осередків) зчинило у «вотчині» значний переполох. Влада зробила все, аби не допустити опозиціонера до виборів.
Ми говоримо з Денисом про цю колізію та політичну ситуацію на Донбасі взагалі.
далі >>>>  )
ledilid: (чол - Dmytro_Yulia)
Тут (у ЖЖ, ФБ, УП та інших наших інторнетах) багато обговорювали "Свободу" із її ставленням до жидів/євреїв і написали вже, мабуть, усе, що можливо.
Дивно було чекати від "свободівців" чогось іншого - вони такі, які є. Тож цю тему варто закрити й перейти до цікавішого.

Наприклад, до "тушок", які у ВР будуть масовим явищем, причому, здається, стосуватиметься це й висуванців таких крутих і поважних партій...

На роздуми наштовхнув ось цей сюжет такого собі журналіста Михайла Ткача в програмі "Гроші" каналу "1+1":


Порівняйте "УДАРівця" Руслана Сольвара (із партії, яка не називає євреїв жидами) та Андрія Іллєнка (із партії, яка... самі розумієте).
Здається, не лише Міла Куніс має бути мірилом чистоти української політики, а й дещо ще.

Руслан Сольвар - не так щоб аж мега-нехороший персонаж, здебільшого просто кумедний і недалекий, хоч і заможний. Однак його слова "Підпишіть мене не "Руслан Сольвар, "УДАР", а "Руслан Сольвар просто Руслан Сольвар" - це тривожний сигнал. Який підтверджується, коли глянути на ржачно-тупо-популістський сайт цього кандидата в депутати і побачити, що після обрання до парламенту він возить по райцентрах групу "ТіК", Ольгу Юнакову, Гаріка Кричевського, Ольгу Зарубіну (да-да, "На теплоходе музьіка играет") та інших "зірок" уже не як "Руслан Сольвар - УДАР Віталія Кличка" а "просто Руслан Сольвар".
І ось тут: "Також в інтерв’ю Руслан Миколайович наголосив, що незважаючи на всі ті перепони, які чинили йому представники влади, він налаштований на конструктивний діалог та продуктивну роботу на користь України".

Ну й два слова про сам сюжет і блог в "УП".
Людина/журналіст, яка каже "да", коли її питають: "Ви ж це не будете давати в програму? Ви ж це виріжете? Це я вам не для передачі кажу..." - а потім усе це видає в ефір називається чмо.

Хоча, мабуть, зараз усі молоді журналісти мають активно працювати ліктями і не зважати на етику, якщо хочуть стати крутими...
ledilid: (двоє - blue-yellow flag небокрай у пусте)
Originally posted by [livejournal.com profile] prof_eugat Русская редакция Euronews совсем обнаглела


В то время, когда в английской редакции отношение к УПА однозначное: "Ukrainian Insurgent Army, which fought both Nazis and Soviets in the Second World War"  (Украинская Повстанческая армия, которая воевала, как с нацистами, так и с советами, во время второй мировой войны), что соответствует историческим фактам, российская редакция в очередной раз позволила себе заявить, что "УПА воевала на стороне Вермахта", тем самым грубо дезинформировав зрителей. Причём, пропутинские лживые мифы русская редакция озвучивает далеко не в первый раз. Один из самых вопиющих примеров - повторение дезинформации о том, что в Цхинвали погибло 2000 мирных жителей, даже после того, как это было неоднократно опровергнуто.

Пора уже поставить этих прилипал уважаемого новостного канала на место (напомню, что на Евроньюз озвучка делается параллельно языковыми редакциями, а не является переводом одного текста). Я собираюсь написать в Лион протест на их действия. Тем не менее, я, считаю, что письма протеста должны иметь массовый характер + должны сказать своё слово украинские журналисты - вопрос надо поднять в СМИ. Поэтому я прошу перепоста в украинском сегменте.


ledilid: (двоє - портрет - Венеція)
І от починається новий етап із додатковим простором свободи.
Ми обоє отримали нові шенгенські мульти на два роки. Журналістські. Знову в німців. Усе правильно оформили й обґрунтували доцільність.
Наступний виїзд – Мюнхен.

…А питання нової роботи залишається актуальним. Може, в когось є пропозиції?..

May 2014

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920 21222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 02:48 am
Powered by Dreamwidth Studios