ledilid: (twin towers)
Сьогодні нашому ЖЖ шість років.
Ми досить пізно долучилися до Живого журналу. А, перефразовуючи класичний вислів, "пізніше сядеш - пізніше вийдеш".

Слово отаману Очевидьку: Абсолютна більшість давніх ЖЖ-френдів на Live Journal забила, не читає й не коментує, але нам ЖЖ подобається. Тут затишно навіть "стенд елон". Це справді сайт, на відміну від попсової дурні Фейсбука, яка нас дратує, шо не то слово. Це класика і олдскул, від якої ми не відмовимося, хоч би що. Хоча, може, й писати будемо рідше, ніж раніше. Але будемо - бо воно тут зафіксується, сподіваємося, назавжди.

Для привернення уваги: фотка з нашої першої ЖЖівки 2008 року:

Каг молоди ми билі :))

Уже й ЖЖівки з караоке залишилися в минулому (хоча, може, ще будуть?), але ми впевнені - "френди завжди залишаться френдами".

Слава ЖЖ, слава кожному з вас, особливо тим, хто залишається тут у цей нелегкий час випробувань і спокус :)

А під катом - традиційнастатистика коментаторів >>>>  )

Ярогуаро, ти всеще перша, хоч і забила! :)))

Порівняти з минулими роками:
2012
2011
2010
2009
2008
ledilid: (Default)
після 10 років стаЖЖу. Тут він пояснює мотиви.
Дарма.
Ми залишаємося, хай і не такі активні, як раніше.
ledilid: (чол - Дмитрик - Венеція)
Моє інтерв'ю з Франкенштейном-Казанським аka "донбаський Навальний" у сьогоднішній "УМ".
Кандидатом у мери Єнакієвого його так і не зареєстрували - побоялися.
По-суті - піар, але ж висновки він робить правильні, думки доречні, особливо про опозицію на Донбасі. Словом, хлопець молодець, на Донбасі таких мало, на жаль.


Спершу був нікнейм — [livejournal.com profile] frankensstein — і юзерпик — обличчя вбивці Джейсона в старій хокейній масці із фільму жахів «П‘ятниця, 13–те». Можна казати, що автор блогу в «Живому журналі» з такими атрибутами став своєрідним жахом для донецької влади, раз по раз виступаючи з викриттями господарювання й політики «по–донецькому». Згодом frankensstein «розвіртуалізувався» і став відомий як Денис Казанський, донецький журналіст інтернет–видання «Остров» і громадський діяч.

Дехто називає його «донбаським Навальним», порівнюючи зі знаменитим російським блогером–антикорупціонером, який не дає спуску «партії шахраїв та злодіїв» і, власне, вигадав цей штамп, що намертво приліпився до «Єдиної Росії». Мішень 28–річного Казанського — Партія регіонів. А про паралелі з Олексієм Навальним він говорить: «Якщо так, це, мабуть, не найгірший приклад, але я більше журналіст, ніж політик».

Утім, Денис теж спробував піти в політику. Й подав документи на реєстрацію кандидатом у мери міста Єнакієве, що сусідить із Донецьком. Місто це непросте — тут виріс, змужнів, заробив свої «ходки» та інший трудовий досвід Віктор Янукович, люди з Єнакієвого зараз керують всією Україною. У вересні помер міський голова Єнакієвого Сергій Рухадзе, а вибори нового мера відбудуться 16 грудня. Президент Янукович, відвідуючи свої «пенати», ще в середині жовтня представив іншого «регіонала» — Валерія Олійника — як готового мера міста. Але висування Дениса Казанського від партії «УДАР» (а балотуватися в мери можна тільки від партійних осередків) зчинило у «вотчині» значний переполох. Влада зробила все, аби не допустити опозиціонера до виборів.
Ми говоримо з Денисом про цю колізію та політичну ситуацію на Донбасі взагалі.
далі >>>>  )
ledilid: (двоє - blue-yellow flag небокрай у пусте)
Originally posted by [livejournal.com profile] frankensstein at Трепещи, Енакиево!
14 декабря в Енакиево выборы мэра. Вчера я (Денис Казанський, [livejournal.com profile] frankensstein) подал документы для участия в них. Поскольку самовыдвиженцем в мэры идти нельзя, меня выдвинула партия УДАР. Сам я остаюсь беспартийным.

Сегодня заседание территориальной комиссии, на котором решиться зарегистрируют меня или нет. В неофициальной беседе глава комиссии уже намекнула, что не зарегистрируют, но на заседание я все равно пойду, чтобы послушать, как это все будет.

Такой кандидат, как я, им естественно не нужен. Но если все-таки пройду - обещаю развеселый карнавал. Следите за новостями.

P. S. Тримаємо кулаки за Франкенштейна, він же Денис Казанський.
От він який, до речі:

ledilid: (двоє - wine)
Про пляшки-чебурашки, неоновлення вінтажного обладнання, збут продукції Подільського пивзаводу у Львові й Полтаві, особливості смаку та ще дещо
- читайте в розширеному коментарі представника ПрАТ "Пивзавод на Подолі" до нашого поста про екскурсію на це підприємство.
ledilid: (двоє - козак і козачка)
Сотні фраз із популярних радянських кінофільмів увійшли в нашу повсякденну мову, ставши приказками, а то й фразеологізмами - від "В Греції все є" до "Хто ж його посадить, він же пам'ятник?"
Шкода, що всі ці фразочки - російськомовні. З огляду на співвідношення фільмів, що "пішли гуляти в народ", це й не дивно.
Але ж прикро, чорт забирай, що українці не витворили свою власну, хай невелику, але "кінофразеологію". Адже підґрунтя в нас для цього є. Є й трохи улюблених народом україномовних фільмів (хай і незрівнянно менше, ніж російськомовних), є й чудові фразочки у цих фільмах.

Один із таких фільмів - "Пропала грамота". Для нас він - чи не найулюбленіший. Мабуть, не лише для нас.



Цього року шедевр Бориса Івченка за сценарієм Івана Драча відзначає 40-річчя.
Дату помітила наша чудова журналістка Наталя Дмитренко [livejournal.com profile] terra38 (Наталю, як вийдеш заміж і поїдеш у США - пиши так ще! :) І в "УМ" вийшли два матеріали, в яких купа цікавих деталей про зйомки. Почитайте, дуже цікаво:

Загублена і знайдена
«Пропала грамота», що пролежала «на полиці» 15 років, залишається одним iз найулюбленіших фільмів українців і святкує 40–річчя
«Заходить старий Івченко, батько режисера, й каже: «Хлопці, ви — гарні хлопці. Дивіться, це перший і останній фільм з оселедцями. Більше такого кіна не буде. Так що будьте серйозними та обережними — не пропийте його»... Так у 1972–му на Полтавщині почалися зйомки «Пропалої грамоти»...

А також інтерв'ю з виконавицею ролі Одарки ("офіціантка в шинку"):
Актриса з універсальним обличчям
Земфіра Цахілова — про те, звідки в неї любов до України, як грала Сталіна і виховання юних акторів у власній школі

Ми ж у ЖЖ для цікавості зібрали всі ролики й частини цього фільму, що є на Youtube.
А також суперові фрази з фільму. Не знаю, чи хтось ще ввертає репліки із "Пропалої грамоти" у свою мову, а, наприклад, я (Д.) часто, коли стукаю у двері, кажу: "Відчиняй, проклятий каламарю!" :)

Так от власне:
- Яка ж гульня гарна! - Горілки все одно пити не будемо...

- Чого товариство забажає? - Ковбаси. Багато. Сала багато. Оселедців багато. Вареників багато. Шинки багато. Тарані багато. Горілки пити не будемо. Пампушок. З часником. Слухай, Василю, а мо', вип'ємо? Трішечки?.. - Хм... ху... Нема сил відмовитись. Трішечки... Але відро. - Ну два. Відра! - І бочечку пива!


Далі ще багато. Вареників багато, Сала багато... >>> )
ledilid: (двоє - gif Єгипет портрет)
195762_118531384961411_580887403_nАНОНС "ГРАНІ-Т"
Сьогодні о 19:00 в Будинку письменника будемо дискутувати про феномен арабських революцій.

"Революції, до яких нібито ніхто не готувався, відбулися – і завершилися поваленням влади!" - пише у передмові до книжки мароккансько-французького письменника і філософа Тахара бен Джеллуна "Спалах. Заворушення в арабських країнах" політик, революціонер, громадський діяч Oles Doniy.

Що це були за революції і чим насправді вони закінчилися - під час презентації-дискусії відповідь на ці питання шукатимуть журналісти Lesya Shovkun, Dmytro Lykhoviy, Мохаммед Фарджалах (портал "Україна по-арабськи"), сходознавець Ігор Семиволос та президент організації "Арабський дім", доктор філософії Салах Закут.

21 вересня (п’ятниця) 19:00
Будинок письменників
(Київ, вул. Банкова, 2, конференц-зала, 2-й поверх)

ще на ФБ
ledilid: (двоє - Амур і Психея)
«Стоять жоржини мокрі-мокрі. / Сплять діамантові жуки. / Під грушею у дикій моркві / до ранку ходять їжаки» (Ліна Костенко).
або: «Зацвіли жоржини у саду, / Зорепади відцвіли серпневі. / Доцвітає літо день по дневі, / Наближає осінь молоду» (Микола Луків).
А ще – пісня «Літо пізніх жоржин» Івасюка на слова Братуня.

Про жоржини є багато хороших віршів. Здебільшого меланхолійних і сумних. Адже жоржини – квіти осені. А осінь – самі розумієте, що то є.

Утім, у вересні буває подекуди дуже тепло і кльово, як-от у Кельні тиждень тому, де ми потрапили на цвітіння жоржин у ботанічному саду «Флора».
Тож тримайте в цьому пості три десятки фоток: виставкова плантація жоржин Кельнського ботсаду, ну й трохи про сам ботсад.

Photobucket
ще багато >>>>  )
ledilid: (двоє - портрет)
Лист президентові НТКУ, ініційований сами, опрацьований колективним розумом і підписаний загалом понад 200 людьми, учора став досить помітним ньюсом в українському інформаційному полі.

Текст із підписами й новину про нього дала "Телекритика" - профільне видання.
Паралель з нашим ЖЖ тривав збір підписів на сайті "Тексти".
Ми надрукували листа повністю, з підписами, на сайті "України молодої".
Тему підхопили інформаційні агентства, новиннєві сайти, регіональні видання, як-то "Захід.нет", "Кіровоград.інфо" та багато інших.
На "УП" у своєму блозі петицію виклав Олег Медведєв.
Про ініціативу українізувати висвітлення Олімпіади на УТ-1 говорили на кількох радіостанціях, у нас брали коментарі по телефону, зокрема "Дойче велле". Зізнаємося, на такий широкий резонанс ми навіть не сподівалися.

Ще в ніч із неділі на понеділок Шустер у програмі про "кухню" УТ-1 відповідав на запитання про можливу зміну мовного формату його "Олімпійських пристрастей". І знахабнів до того, що сказав щось на кшталт: "Російська? Ну завдяки цій мові ми можемо мати більше надходжень від реклами бла-бла-бла".

Сам Бенкендорф отримав листа на свою скриньку egor@ntu.ua (до речі, надалі надсилати свої вимоги та відгуки йому можна й персонально:) близько 12-ї години дня в понеділок, із тими підписами, які були на той час (вони ж зафіксовані і в "Телекритиці"). Президент Національної телекомпанії типу відповів на петицію, звівши до того, що коментатори говорять українською, а російськомовні, мовляв, - лише запрошені експерти і спортсмени.
Виходить, "експерти" - це Руслана Писанка, Шустер і вся та зіркобратія... Тьху.

До кінця Олімпіади - шість днів, і збільшувати кількість української мови в олімпійському ефірі УТ-1 не збирається. Навряд чи є механізм, аби в короткий строк змусити їх зробити це.
Але увагу до проблеми привернуто. Потрібно об'єднуватися й діяти далі, щоб встановити свої правила, українські закони.

Усім, хто долучався, - дяка за участь і підтримку.
Підписи, які надійшли після вчорашнього полудня, будуть додані "для історії" до листа, що викладений на "УМ" та в нашому ЖЖ.
ledilid: (двоє - портрет)
Після публікації вчорашнього проекту відкритого листа-протесту керівникові НТКУ зібрано цінні поради щодо редагування і більше 60 підписів.
Подаємо відредагований, скорочений варіант із підписами, які є на цей час. Які ще є зауваження?
І - хто себе не знайшов у переліку, але підписувався - нагадайте. Бо коментарів, зокрема прихованих, було багато, і дехто міг загубитися.

І ще питання: відправляти-оприлюднювати зараз чи почекати до ранку понеділка, робочого дня?
відредагований текст і підписи >>>>  )
ledilid: (двоє - портрет)
PrystrastiКоментування Олімпіади-2012 на УТ-1 обурює дедалі більше. Їм було мало заяви російського "легіонера" в прямому ефірі про українську мову як про "діалект славянского языка" - тепер деякі з тих ведучих "Олімпійських пристрастей", які починали говорити українською, перейшли на 100% на "общепонятний".

Тож, як і обіцяли, ми написали лист-скаргу-вимогу на адресу керівника Першого Національного телеканалу.
Надішлемо текст на адресу Бенкендорфа та оприлюднимо у ЗМІ після обговорення в інтернеті та збору підписів усіх охочих.
Просимо долучатися - до обговорення, правок, підписання.
Підписувати просимо так: Ім'я, прізвище, рід занять, місто мешкання.
Присилати підписи також можна на адресу ledilid(собака)gmail.com.

-----------------------------------

Відкритий лист генеральному директору (президенту) Національної телекомпанії України Єгорові Бенкендорфу

Пане Єгоре!
Звертаємося до вас, висловлюючи думку тієї частини української громадськості, яка послідовно відстоює право українців – платників податків – отримувати послуги державною мовою: дивитися ТБ й кіно, читати друковану пресу й книжки, спілкуватися з державними чиновниками та ін.
текст >>>>>>>>>  )

ledilid: (чол - Дмитрик вишиванка)
У продовження попереднього посту.

Людина дня - Дмитро Резніченко.
Респект і уважуха френду. Хто ще не френдив - френдьте.
Якби не він і ще кілька хлопців із першого ряду оборони - біля Українського дому сьогодні все закінчилося б безрадісно й значно раніше.

Чин Резніченка:
Photobucket
Фото Рейтер.

А Мустафа з його розумуваннями сьогодні зовсім не має рації. Теж мені Махатма Ганді.
Давно минув той час, коли опозиція і громадянське суспільство мали бути білими й пухнастими та впливати на владу лише мирним, ненасильницьким протестом.
Ця влада вже не раз показала, що проти її лома добре слово і лом - значно краща протидія, ніж просто добре слово.

Та й хтось десь колись стикався із прикладами, щоб в Україні суд засудив "Беркут" за неправомірне застосування спецзасобів?

P.S. Свічу прізвище, бо й так уже в купі блогів та інторнетів було.
ledilid: (двоє - портрет - Венеція)
Фраза дня:
«Я вас сегодня подведу, не смогу бьіть на работе. Я возле Украинского дома. Тут становится жарко», — невеликий мужичок по мобілці до начальника.
Мужичок - у синьо жовтих стрічках.

Настрій дня:


І - так, сьогодні 21 рік «Україні молодій».
Негаразди і вся фігня йдуть лісом, а ми з нашими, без начальника, просто зібралися серед дня на 15 хвилини і роздушили пляшки коньяку й вина. Но пасаран.
ledilid: (Default)
Ще раз до порушеної нами теми занепаду україномовного ЖЖ.

Цікаву статистику з цього приводу надає батько-засновник рейтингу "Наш LJ" [livejournal.com profile] angizij.

Виходить, що впродовж останнього місяця активними в ЖЖ були тільки 1/5 усіх україномовних юзерів (10,2% - "нещодавно", 9,66% - впродовж місяця).
При цьому давно пропали безвісти понад 56%, а ще 15% - востаннє з'являлися тут півроку чи рік тому. Ітого завсім забили на ЖЖ більше 2/3 нашомовних.

Але, будемо сподіватися, лишаються тут найміцніші, які складуть якісну основу наступного рівня укаїнського інформаційного суспільства )))

У тому ститистичному розділі є ще чимало цікавого. Зокрема, виявляється, порівняна більшість україномовних юзерів завела ЖЖ у 2007-му, як і ми :))
ledilid: (Default)
Останнім часом ми знову відчуваємо певний драйв від ЖЖ, постійно щось постимо, стараємося, інших читаємо й коментимо. Вирішили не занепадати разом з українським "Живим журналом", а підтримувати його живучість. Ну й вести власний блог як власний сайт – колись знадобиться.

Але ж прикро, панове.
Ось нещодавно [livejournal.com profile] dmytro Губенко написав, що на фоні стапіцсот мільйонів мертвих англомовних блогів LJ живе й здравстує тільки російськомовна частина цього сервісу. І ми бачимо – справді суто "російсько-".
Бо абсолютна більшість наших, ledilidівських, ексклюзивних, оперативних, старанних і, не побоїмося цього слова, цікавих та навіть унікальних постів не знаходить уваги й відгуку інтернет-аудиторії. Чи то всі україномовні в тупий "Фейсбук" пересіли, чи що…
Ось приклад. Сходили ми з групою на завод шампанських вин. Було колоритно й непересічно. Ми найперші написали великий пост зі своїми фотками й детальною розповіддю про виробництво шампані в Києві з усіма його цікавинками й недоліками, з відеороликами і т.д. Журналістська робота на висоті. Але наш україномовний пост зібрав аж 4 чи 5 осмислених френдівських коментів. А от шановного Резніченка (він справді молодець і умнічка) пост, усе-таки менш інформативний, ніж наш, із частиною наших же фоток (ми поділилися добровільно, єслі шо:)), - потрапив у  топ не просто українського, а всього ЖЖ. Тобто російського. У нього під сотню коментів, якісь срачі… А френдів – приблизно стільки, як і в нас. Просто, припускаємо, френди з іншої мовної спільноти. Чи в чому ще така різниця сприйняття?

І от сьогодні. У нас - красивий, яскравий, ексклюзивний мандрівний пост про місто Рапалло. Якраз для п'ятниці. І аж 4 коменти.
Таке життя, що ж...

Не те що ми за тими коментами женемося. Зовсім ні. Ми й "монетизувати" блог не збираємося, як деякі. І на рейтинги не зазіхаємо. Просто хочеться, щоб жив хороший сервіс, бо рівноцінної заміни йому нема. Хочеться, щоб наші зусилля, купа витрачених нами годин не були марними.
Образ ні на кого нема, Боже збав. Тільки чому, ну чому українська мова така комерційно неприваблива?! ("Тачки" виносимо за дужки :))

Для привернення уваги – ось вам ще невелика порція знімків нічного Рапалло.
Це містечко в Лігурії красиве і поночі.

Photobucket
Рапалльська морська фортеця.

ще сім знімків із нічної прогулянки по місту мрії >>>> )
ledilid: (двоє - лев і молода левиця)
Шановна Тетяно Михайлівно [livejournal.com profile] te34!
...Сподіваємося, після вчорашнього голова у вас не болить.
Не має ваша світла голова під розкішною шевелюрою боліти і за долю вашого вихованця, блакитного, тобто хвилястого папужки Пончика.
Він потрапив у дбайливі руки, леділідівські, і вже обжився у вольєрі, який за розміром підійшов би ведмедеві невеликих розмірів.

Живе Пончик у теплі, нагодований, продіалогізований увечері, а вдень, коли нас немає вдома, розрадуваний радіотрансляціями з того саме дівіді-караоке-центру, через який ми горлопанимо "Напілася я п’яна", коли ви перебуваєте в нас у гостях.

Для пущої переконливости звіту виставляємо фотку Пончика в його новій хаті:
Photobucket

Д. і Л.
ledilid: (двоє - силуети в печері ч-ж)
Трохи запізно, але все ж запостимо цей пост. Адже український традиціоналізм – це наше все ©. На традиціоналізмі тримається Україна.
Отже, Вербна неділя в нашій церкві Благовіщення Божої матері при НаУКМА.
Сьогодні там було багато людей і гарно, як завжди на Вербну.
Трохи пофотографували – бо було натхненння :)

Photobucket

Сьогодні було особливо багато молоді, зокрема оригінальної…
Photobucket
ще 10 фоток >>>> )
Усіх зі святом! Будьте здорові, як верба.
За тиждень – Великдень.
ledilid: (Default)
Ну от, сьогодні нашому ЖЖ вже п'ять років. Час летить, але, як пише класик, "не минає, не минає, і вже ніколи не мине".
ЖЖ форевер. Він, звісно, занепадає (причому наш блог занепадає швидшими темпами, аніж "Живий журнал" загалом). Але сьогодні в традиційному щорічному пості зовсім не хочеться скиглити, як-от рік тому.

Авжеж, і ми пишемо й коментуємо менше, і давні друзі за рік додають по 7 коментів (і за те спасибі), і всього за рік з'являється всього сотня нових коментаторів. І кількість френдів зросла мінімально.
Але ЖЖ - залишається з нами. Це, без сумніву, один із дуже зачотних і суперових винаходів людства. Примітивні мордокнижки спалахнуть і погаснуть, а ці пости, ці дискусії, ці коменти і флуди - є і будуть.

Тут ми як ніде черпаємо інформацію (зокерма й корисну для роботи), приємні емоції, розраду.
Тут ми знайшли пребагато друзів, частина з яких стали друзями в реалі.

Хай живе наша перша п'ятирічка в ЖЖ, хай буде ще багато п'ятирічок.
Live Journal буде таким, яким робитимемо його ми, всі гуртом, і не треба скиглити.

Слава ЖЖ, слава кожному з вас. Слава Україні.

А під катом - традиційна статистика коментаторів )

Всього коментаторів 1319 Показано 50.

Порівняти з минулими роками:
2011
2010
2009
2008
ledilid: (двоє - портрет)
"На трібунах становітся тіше, олімпійская сказка, прощай".
Учора ми попрощалися з Семом (Володимир Семків - [livejournal.com profile] sam_ta_claus). Ну як попрощалися - провели з "України молодої" у ширший світ у Львів на ПМЖ.

Семе, ти був супер. І залишаєшся таким. Майже дев'ять років, проведених у редакції пліч-о-пліч - це були кльові майже дев'ять років.
У нас була найкраща редакція. Була.

Ти був поруч у щасті і в біді. Ти хороша людина. І в гори ми ще сходимо разом :)

Так багато хотілося написати, дещо згадати, але сльози мішають говорить ми й так учора сказали це усно, і скажимо ще при наступних зустрічах.
Добре, що ми вчора майже не плакали і багато сміялися.:)
Хай щастить тобі, куме. А решту додумайте з Юлею самі. І доробіть.

Учора:
Photobucket

Photobucket

ще )

May 2014

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920 21222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 22nd, 2017 08:33 pm
Powered by Dreamwidth Studios