ledilid: (чол - Dmytro_Yulia)
Газета "Вести" ("Вєсті") сьогодні задовбала. Вийшов перший номер, його роздавали на шару по всьому Києву.

Купа посилань по всьому інету, амбіція на лідерство серед щоденних газет, тираж 350 тисяч, безкоштовна роздача щоранку п'ять разів на тиждень. Ідея і дизайн - щось середнє між покійною "ГПК" і "Сєгодня", звідки і прийшли редактор та натовп журналістів. Якісь бездонні російські інвестори. А ви кажете, газети вимирають як клас.

Але от, кажуть, одну хорошу дівчину-журналістку в газету "Вєсті" не взяли зокрема через те, що вона (дівчина-журналістка) в побуті україномовна.
Тобто пише вона російською, охоче й добре пише, але з колегами розвовляє українською. Мовляв, як це вплине на російськомовний колектив?

Це до питання, хто кого й на ким богом даній землі дискримінує.
І цікаво, якби на роботу не взяли, навпаки, російськомовну людину через вимогу говорити в ньюз-румі лише українською - скільки б уже обурливих прес-конференцій проплатив би Кремль Гадіку Колесниченку?

ledilid: (двоє - Ukr in Rus прапор біля кремля)

Коли Бенедикт XVI оголосив про намір залишити престол, над Римом прогриміла гроза. Під ту зливу з блискавками потрапили й ми, змокши до нитки.
Один із фотографів зметикував: шпиль високого собору може бути зручною мішенню для блискавок - і поставив фотоапарат на велику витримку. Так світові медіа отримали вражаючий і символічний знімок "Знак із небес": Бог усього сущого, і погоди в тому числі, посилає Папі-"відставникові" сигнал. Навряд чи позитивний.

Але удар блискавки в собор - не така вже й унікальна, а значить, не така й знакова річ.
Не менш красномовним знаком можна було важати, наприклад, Місяць-молодик, який зійшов над Ватиканом невдовзі після оголошення про зміну влади у Католицькій церкві. Значить, вона отримає молодшого керівника, новий старт і все, що з цього випливає.

Так уже сталося, що ми опинилися в Римі під час подій, пов'язаних з історичним зреченням Папи, а це буває, як виявилося, раз на 600 років.
Учора Бенедикт XVI попрощався з паствою, а сьогодні остаточно йде на пенсію. Відставка значно підвищила його рейтинг, якщо можна так сказати.

Про все це - в нашому матеріалі з елементами репортажу (фотки агенції Рейтер + трохи наших).

Photobucket


далі - розповідь і 26 фоток >>>> )
ledilid: (двоє - blue-yellow flag небокрай у пусте)
Вруб трохи прорідив редактор - на предмет "нечемності" щодо поважного чоловіка, який дуже не любить, коли його називають "спікером" і представляє таку "шановану" в народі партію.
Але загалом, здається, по-журналістському нам це інтерв'ю вдалося.

Володимир Рибак: У Донецьку в 90-х мені було важче, ніж у Раді зараз
В інтерв’ю «УМ» новий Голова ВР розповів про поєднання роботи в президії Верховної Ради та команді Президента, свої перші візити за кордон, «справу Щербаня» та батьків-«бандерівців»

ledilid: (двоє - портрет - Венеція)
Фраза дня:
«Я вас сегодня подведу, не смогу бьіть на работе. Я возле Украинского дома. Тут становится жарко», — невеликий мужичок по мобілці до начальника.
Мужичок - у синьо жовтих стрічках.

Настрій дня:


І - так, сьогодні 21 рік «Україні молодій».
Негаразди і вся фігня йдуть лісом, а ми з нашими, без начальника, просто зібралися серед дня на 15 хвилини і роздушили пляшки коньяку й вина. Но пасаран.
ledilid: (двоє - більд - журналістика)
Тетяна Чорновіл, Вахтанг Кіпіані, Єгор Соболєв.
Імовірно, Наталія Соколенко.

Сергій Лещенко - проти.

Журналісти балотуватимуться, зокрема, від утвореної в грудні «Самоврядної альтернативної мережі» («САМ»)... Якби у країні була нормальна опозиція, ми б не думали про депутатство. Нас штовхає у політику, хоч би як це банально звучало, страх утратити країну... Але у нас спочатку буде внутрішній відбір, який мають пройти всі претенденти.

Детельніше - в інтерв'ю "УМ":
Наталія Соколенко: Я готова грати з владою у певні ігри
Активістка руху «Стоп цензурі!» розповідала «УМ», чому для неї свобода слова не є абсолютом і чому новi журналісти восени балотуватимуться до парламенту

ledilid: (Default)
Здавалося, глава Нацкомморалі Василь Костицький усвідомив ідіотизм своєї цензорської діяльності й більше не буде забороняти.
Далебі.
Сьогодні нам в "Україну молоду" прийшов позов до суду від пана Костицького. Судове засідання призначено на 15 травня, і ось із якого приводу.
Костицький заявляє, що "УМ" зіпсувала його ділову репутацію (хоча чи є що там псувати?), згадавши комісію в статті "Як Винничук став героєм і Винниченком" за 10 лютого (ідеться про розбори навколо вірша "Убий підараса").
Обурило пана Василя ось це речення Наталки Дмитренко: "Не менше головного болю й у голови Нацкомiсiї з питань моралi Василя Костицького, який свого часу погорів на "порнографічній справі" Олеся Ульяненка.

Це ж треба так нариватися (хоча В.К. й вимагає лише вибачення, а не грошей). Якщо суд справді розглядатиме справу по суті, то, певно, десятки експертів і критиків зголосяться згадати, що на забороні роману Ульяна Костицький іменно шо "погорів". Адже ж так, колеги?
Але, як кажуть у преферансі, битому не спиться. І не всіх підарасів ще війна убила.
ledilid: (Default)
Фух. Ось і закінчився ще один етап нашого життя. Важкий.
Ми зробили це.
Проект"машина часу"... )
ledilid: (Default)
Фух. Ось і закінчився ще один етап нашого життя. Важкий.
Ми зробили це.
Проект"машина часу"... )
ledilid: (чол - Дмитрик арафатка окуляри ч/б)

У дупу ГКЧП. Сьогодні є краща 20-та річниця: 20 років від створення УНСО. Свято тих хлопців, чий дім "руїни, а сім'я - боївка".



З нагоди ювілею хороша стаття вийшла в "Україні молодій". Згадуємо "найяскравіші сторінки бойового націонал-патріотичного спротиву" - війни в Абхазії й Придністров'ї, "поїзд дружби" в Севастополь, діяльність "дяді Толі" Лупиноса, похорон Патріарха та ін.
Рекомендовано для прочитання.
Слава нації. Смерть ворогам.

Принагідно: сьогодні з другої години у Михайлівському соборі молебень за здравіє УНСО і панахида за Русланом Зайченком - 40 днів по смерті. Так збіглося.

Іще новина: До 20-річчя Народної самооборони гурт «Рутенія» й УНСО записали спільний музичний альбом.
Він має назву «Хто живий» і присвячений 20-річчю УНСО. Поруч із композиціями гурту звучатимуть авторські та народні пісні, виконані унсовцями. Буде тут і знаменитий «Марш УНСО» («Лишайся, мила, не плач, кохана...»), який співає Андрій Бондаренко (Поляк), і «Реквієм» Франка у виконанні Василя Лютого. Про батальйон Шрома співатиме Максим (Чайка), який пройшов п’ять воєн. «Абхазький вальс» вестиме сотник Устим — Валерій Бобрович, учасник російсько–грузинської війни... (див. за тим самим посиланням).
Ну й власне пісня, яка була нашим редакційним хітом другої половини 90-х:
ledilid: (чол - Дмитрик арафатка окуляри ч/б)

У дупу ГКЧП. Сьогодні є краща 20-та річниця: 20 років від створення УНСО. Свято тих хлопців, чий дім "руїни, а сім'я - боївка".



З нагоди ювілею хороша стаття вийшла в "Україні молодій". Згадуємо "найяскравіші сторінки бойового націонал-патріотичного спротиву" - війни в Абхазії й Придністров'ї, "поїзд дружби" в Севастополь, діяльність "дяді Толі" Лупиноса, похорон Патріарха та ін.
Рекомендовано для прочитання.
Слава нації. Смерть ворогам.

Принагідно: сьогодні з другої години у Михайлівському соборі молебень за здравіє УНСО і панахида за Русланом Зайченком - 40 днів по смерті. Так збіглося.

Іще новина: До 20-річчя Народної самооборони гурт «Рутенія» й УНСО записали спільний музичний альбом.
Він має назву «Хто живий» і присвячений 20-річчю УНСО. Поруч із композиціями гурту звучатимуть авторські та народні пісні, виконані унсовцями. Буде тут і знаменитий «Марш УНСО» («Лишайся, мила, не плач, кохана...»), який співає Андрій Бондаренко (Поляк), і «Реквієм» Франка у виконанні Василя Лютого. Про батальйон Шрома співатиме Максим (Чайка), який пройшов п’ять воєн. «Абхазький вальс» вестиме сотник Устим — Валерій Бобрович, учасник російсько–грузинської війни... (див. за тим самим посиланням).
Ну й власне пісня, яка була нашим редакційним хітом другої половини 90-х:
ledilid: (двоє - Ліда Шурик)
Криза в "УМ" поглиблюється. Напряг із джерелами фінансування.
Платню тут за останні півроку урізали вже двічі, а тепер ще новина: із нового року скасовується суботній номер. Знов-таки для економії.
Кажуть, так уже змушені були зробити "Газета по-киевски" і "День", але нам від того не веселіше.
Перший пропуск суботи - 18 грудня - показав, що для типу щоденної газети це лажа.

Загалом, як видно, українська паперова преса загинається повним ходом. Але "Україна молода" - значно повнішим.

Словом, наше оголошення із пропозицією своїх послуг для іншої роботи знову актуальне.
ledilid: (двоє - Ліда Шурик)
Криза в "УМ" поглиблюється. Напряг із джерелами фінансування.
Платню тут за останні півроку урізали вже двічі, а тепер ще новина: із нового року скасовується суботній номер. Знов-таки для економії.
Кажуть, так уже змушені були зробити "Газета по-киевски" і "День", але нам від того не веселіше.
Перший пропуск суботи - 18 грудня - показав, що для типу щоденної газети це лажа.

Загалом, як видно, українська паперова преса загинається повним ходом. Але "Україна молода" - значно повнішим.

Словом, наше оголошення із пропозицією своїх послуг для іншої роботи знову актуальне.
ledilid: (двоє - yul-yusch)
Велика дяка всім, хто відгукнувся на оголошене нами тут і тут прохання згадати зось цікаве про Майдан-2004 і себе в ньому.
Матеріал - сьогодні в газеті.
ІОХО, вийшло дуже непогано.
Чесно кажучи, ми й не сподівалися, що коментів буде так багато, тож коротити не піднімалася рука. Але, на жаль, шпальта не гумова, і влізли не всі.
І взагалі, при прочитанні деяких рядків на очі натурально наверталися сльози. Класно було, і добре написано. Така-от хороша ностальжі.
Як кажуть, буде нам з тобою що згадати.
Ще раз дякуємо. Слава Україні.
ledilid: (двоє - yul-yusch)
Велика дяка всім, хто відгукнувся на оголошене нами тут і тут прохання згадати зось цікаве про Майдан-2004 і себе в ньому.
Матеріал - сьогодні в газеті.
ІОХО, вийшло дуже непогано.
Чесно кажучи, ми й не сподівалися, що коментів буде так багато, тож коротити не піднімалася рука. Але, на жаль, шпальта не гумова, і влізли не всі.
І взагалі, при прочитанні деяких рядків на очі натурально наверталися сльози. Класно було, і добре написано. Така-от хороша ностальжі.
Як кажуть, буде нам з тобою що згадати.
Ще раз дякуємо. Слава Україні.
ledilid: (двоє - Ukr in Rus прапор біля кремля)
Ставлення до Помаранчевої революції - це свого роду "глоріхантерство" (первісно - ознака нестійких футбольних уболівальників, які "топлять" не за "свої" футбольні клуби, а за ті, що зараз лідирують і активно рекламуються). У 2004-2005 роках за помаранчеву ідею "глорили" мільйони, а тепер, розчаровані, її вважають аутсайдером і посилають під три чорти.

Ставлення до Помаранчевої революції - це "синдром ленінської колоди навпаки". Якщо за радянських часів виявилося, що одну колоду з Леніним на суботнику несли десятки тисяч людей, то через шість років після Помаранчевої революції з'ясувується, ніби на Майдані були не сотні тисяч людей, а якась жалюгідна купка відвідувачів форуму сайту Maidan.org.ua.
Так хитнувся маятник масової психології. Так змінилися суспільні настрої.

А ми - не хитаємося. Ми й зараз вважаємо, що Майдан-2004, його ночі між наметів, його натовпи на морозі, його бібікання машин у такт скандуванню "ю-щен-ко", його нескінченні демонстрації з ходінням від ВР до Хрещатика й назад, його сморід шкарпеток у переповненому революціонерами Українському домі, його щирість і ввічливість - усе це було однією із найяскравіших та найкращих сторінок нашого життя (нас як двох фізичних осіб :). Усе це змінило людей і суспыльство на краще.

Сьогодні, напередодні 22 листопада - річниці початку Помаранчевої революції, офіційного Дня свободи (до речі, цікаво, як його відзначатиме президент Янукович?), у газеті знову постає питання, як відзначати, що писати, кого опитувати, якщо майже всім пофіг і майже всі розчарувалися.
Оригінальних думок мало, все вже було...

Але давайте ви - ті, хто небайдужий, хто був на Майдані - напишете стислий абзац-півтора - найястравіший свій спогад про ті дні, може, щось особисте, найцікавіше з побаченого й пережитого. Плюс відповідь на запитання "Ваше ставлення до Майдану-2004? Чи вийшов(-ла) би знову, якби зараз був листопад 2004-го? (так-ні)"
Запостіть у коменти до цього поста. Підпишіться ім'ям і прізвищем (бажано), вкажіть місто.
Цікаві спогади будуть надруковані в суботу в "Україні молодій".


Таке ми вже практикували у газеті в першу річницю Майдану - 2005 року.
Ось наш уривок )
ledilid: (двоє - Ukr in Rus прапор біля кремля)
Ставлення до Помаранчевої революції - це свого роду "глоріхантерство" (первісно - ознака нестійких футбольних уболівальників, які "топлять" не за "свої" футбольні клуби, а за ті, що зараз лідирують і активно рекламуються). У 2004-2005 роках за помаранчеву ідею "глорили" мільйони, а тепер, розчаровані, її вважають аутсайдером і посилають під три чорти.

Ставлення до Помаранчевої революції - це "синдром ленінської колоди навпаки". Якщо за радянських часів виявилося, що одну колоду з Леніним на суботнику несли десятки тисяч людей, то через шість років після Помаранчевої революції з'ясувується, ніби на Майдані були не сотні тисяч людей, а якась жалюгідна купка відвідувачів форуму сайту Maidan.org.ua.
Так хитнувся маятник масової психології. Так змінилися суспільні настрої.

А ми - не хитаємося. Ми й зараз вважаємо, що Майдан-2004, його ночі між наметів, його натовпи на морозі, його бібікання машин у такт скандуванню "ю-щен-ко", його нескінченні демонстрації з ходінням від ВР до Хрещатика й назад, його сморід шкарпеток у переповненому революціонерами Українському домі, його щирість і ввічливість - усе це було однією із найяскравіших та найкращих сторінок нашого життя (нас як двох фізичних осіб :). Усе це змінило людей і суспыльство на краще.

Сьогодні, напередодні 22 листопада - річниці початку Помаранчевої революції, офіційного Дня свободи (до речі, цікаво, як його відзначатиме президент Янукович?), у газеті знову постає питання, як відзначати, що писати, кого опитувати, якщо майже всім пофіг і майже всі розчарувалися.
Оригінальних думок мало, все вже було...

Але давайте ви - ті, хто небайдужий, хто був на Майдані - напишете стислий абзац-півтора - найястравіший свій спогад про ті дні, може, щось особисте, найцікавіше з побаченого й пережитого. Плюс відповідь на запитання "Ваше ставлення до Майдану-2004? Чи вийшов(-ла) би знову, якби зараз був листопад 2004-го? (так-ні)"
Запостіть у коменти до цього поста. Підпишіться ім'ям і прізвищем (бажано), вкажіть місто.
Цікаві спогади будуть надруковані в суботу в "Україні молодій".


Таке ми вже практикували у газеті в першу річницю Майдану - 2005 року.
Ось наш уривок )
ledilid: (двоє - дівка з пістолетом у лоба хлопцю)

Коректори на повному серйозі поставили дефіс у слові "екстрадиція".
Екс-традиція.
Тупо, але певною мірою логічно.
 


ledilid: (двоє - дівка з пістолетом у лоба хлопцю)

Коректори на повному серйозі поставили дефіс у слові "екстрадиція".
Екс-традиція.
Тупо, але певною мірою логічно.
 


ledilid: (двоє - портрет)
Двоє дуже досвідчених і високопрофесійних журналістів шукають роботу - редакторську, замредакторську, оглядацьку, журналістську, прес-службівську, керівну, творчу, абощо, і т.д.
Свідомі. Україномовні.
Дорого.
P.S. Ібо задовбало.
ledilid: (двоє - портрет)
Двоє дуже досвідчених і високопрофесійних журналістів шукають роботу - редакторську, замредакторську, оглядацьку, журналістську, прес-службівську, керівну, творчу, абощо, і т.д.
Свідомі. Україномовні.
Дорого.
P.S. Ібо задовбало.

May 2014

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920 21222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Page Summary

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 02:48 am
Powered by Dreamwidth Studios