ledilid: (Default)
Тібр, міст Вітторіо Емануеле ІІ, місяць-молодик та собор святого Петра вчора ввечері.

Тиждень римських канікул - це було супер. І тижня було мало. :(
Рим - найбільш насичене історичними пам'ятками місто. Багатошаровий бутерброд з античності, раннього християнства й Відродження.
Колись ми ще повернемося до Рима.

Photobucket
ledilid: (двоє - Ніцца спиною)
смт Неос Мармарас, півострів Сітонія, ном Халкідіки, Греція.

Тут справді покращується життя - триває літо, хлюпотить лазурове Егейське море, є дешеве гарне сухе біле вино під дивною назвою "рецина". Ну і дуже приязний, доброзичливий народ.

Photobucket
ledilid: (жін - Ферміна Даса - зі спини)

Колись, на початку 1990-х, літо зазвичай означало зустріч із численними родичами-друзями-знайомими з діаспори, які після падіння залізної завіси приїздили в Україну. А потім настав період затишшя - всі тут уже або побували й розчарувалися, або стали приїздити так часто, що вже нас про це й не повідомляють, або взагалі залишилися в Україні назавжди (і, відповідно, теж втратили бажання зустрічатися - нецікаво вже). Останнє, звісно, стосується знайомих, а не родичів.

Але цей серпень знову ознаменувався цікавими зустрічами із закордонними родичами.
Спершу з Іспанії на один день до Києва приїхав мій (Л.) небіж Кирил. Перед Києвом від тиждень провів у Кременчуці й Кобеляках, де женив свого найкращого друга Луїса на українській дівчині - познайомилися в інтернеті, до речі)))
День у Києві був більш ніж насиченим: ми з Кирилом намотали кілометрів 30, я вперше за 15 років побувала в Києво-Печерській лаврі і вперше за 27 - у її Дальніх печерах (лавра у нас проходила під кодовою назвою "йдемо до монахів на "Мерседесах"))) Кирил у захваті, йому й Кобеляки дуже сподобалися, не кажучи вже про Київ, і рветься приїхати в Київ знову. Він, до речі, з Малаги, а там дуже круто :)

Але з Кирилом я принаймні вже бачилася, й навіть не раз - правда, досі лише в Іспанії.

А от учорашня зустріч для нашої всієї родини є знаковою: вперше в Україну приїхала двоюрідна сестра моєї мами, тьотя Галя (рідну сестру моєї мами теж звали Галею, царство їй небесне... І бразильська тітка на неї дуже схожа).

Photobucket
Сестри, які не бачилися 67 років, - тьотя Галя і моя мама Валя :)

Тітка Галя народилася вже там, і за свої 67 років досі в Україні ніколи не була. Її мама, сестра мого дідуні, виїхала за кордон у вкрай нелегкі для родини часи. У мого прадіда, отця Євгена, і його дружини Марії було восьмеро дітей. Дві дочки і два сини пішли в УПА і загинули. Двоє синів - дідуньо і його брат Володимир - стали священиками й поневірялися по Півночах, бо з України довелося виїхати. Ще один син - Георгій Кульчинський, дядя Жоржик, - став чудовим диригентом церковного хору і, зокрема, регентував у знаменитому соборі Новомосковська, описаному в романі Олеся Гончара "Собор".
А тьотя Ліза після блукань світами опинилася у Бразилії. І Україну більше ніколи не бачила...

Загалом, родина в нас дуже велика, дуже розкидана по світах і дуже цікава. Якось іще про когось розкажу:)

А поки що тримайте фотки... з 17-го поверху готелю "Либідь", де всі написи, буклети й обслуговування російською та, в кращому разі, англійською мовами.
Там у тьоті Галі номер - пощастило ж із краєвидом!

Під таким кутом ми Київ іще не бачили, тому нафоткали досхочу. Особливо гарно було, коли почало сідати сонце.
Нова забудова, звісно, доставляє...
Photobucket


ще кілька фоток міста згори >>>>  )

ledilid: (чол - АК стрічка)
Хай це просто буде тут. Для пам'яті. Чи навіть історії.:)
Як ми вчора ходили на дебютний матч "Арсеналу" в єврокубках.

Кваліфікація Ліги Європи
"Арсенал" (Київ) - "Мура 05" (Мурска Собота, Словенія) - 3:0

Photobucket
Максу Шацьких словенець ще на початку першого тайму порвав футболку, то наш зачотний капітан аж до перерви бігав із красивою голою груддю. Лише в перерві перевдягнувся.
ще 4 фотки і кілька теплих слів про киян і гО_олландців >>> )
ledilid: (двоє - orange fans)
Операція "Потрапляння на фінал" залишилася нездійсненною.
Як і багато інших киян, включно з купою друзів і знайомих, ми пішли перед останнім матчем Євро до стадіону в надії купити задешево не потрібні комусь квитки.
Ага, щас.
Квитки у вуличному продажу були, навіть на всі смаки. Але продавали їх зовсім не іноземці (зокрема німці, на яких ми сподівалися, адже їхня збірна у фінал не потрапила, і дойчі достроково змотали вудки з Києва). А здебільшого наші співвітчизники-спекулянти.
Тож ціни на квитки з рук стартували від 150 євро, якщо вже дуже по-божеськи, а взагалі коливалися на рівні 200-300, 500-600, навіть 800 євро, залежно від категорії й апетитів продавця.
Дивно було чути відповідь "300" о 21.38 – за сім хвилин до початку матчу. Очевидно, що той комерсант залишився з нерозпроданими тікетами як із красивими сувенірами.

І лише в одного іноземця ціни були адекватні – 250 євро за 4 штуки, але оптом. Навіть дешевше від номіналу. Втім, чотири нам на двох було забагато. От якби були ще з парою друзів…

Photobucket
На фінал іспанців приїхало багато. У рази більше, ніж італійців. І недарма ж їхали.

Хай там як, а до карнавалу Євро-2012 ми востаннє таки долучилися, принаймні погулявши від Хрещатика стадіону і назад у фан-зону. Народу там було неміряно, й іноземців, які не потрапили на стадіо, теж вистачало.
Під катом - невеликий фоторепортажик >>>> )
До побачення, Євро-2012.
Сподіваємося, потрапимо на ЧС-2014 у Бразилію і ЧЄ-2016 у Францію :).
ledilid: (чол - Pisa Calcio)
Чемпіонат загалом удався.
Готуємося до недільного фіналу.
Шкода, що без німців і голландців. Україна без них у вирішальних матчах багато недоотримала "по дєньгах".

А наразі - такі ось дві фотки. Ішли ввечері з лісу по проспекту Бажана.
Символічно.
Photobucket
ще одне фото - кияни довольні Євром як слони))) )
ledilid: (двоє - ніч Єгипет лавка)
Вечір. Київ. Фонтан біля Золотих воріт, де ми колись уперше зустрілися.
Романтєга...

Таке от днями вийшло фотохудожество:
Photobucket
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Минулої ночі, як відомо, депутат Київради Віталій Кличко хоч і не завалив, але таки переміг Шеннона Бріггса, і відбулося це в майже рідному для Кличків місті Гамбург, де брати із 1996 р. починали свою кар'єру на профі-ринзі.
На розігріві були нєкій Заурбек Байсангуров боксер-чеченець, який в андеркарті побив якогось негра-португальця й одразу начепив футболку з портретом Рамзана Кадирова бородатого кавказького бандюка.

Трохи краще 16-тисячну публіку розігріла німецька рок-група «Unheilig» (у перекладі – «Нечестивець»), яка витягнула на ринг ударну установку, гітари-мікрофони й виконала пісню «Große Freiheit» («Grosse Freiheit», тобто «Велика свобода»).
Ці готичненькі електронники-«унхайліхи», що грають у стилі Neue Deutsche Härte («нова німецька жорсткість»), днями виграли конкурс пісні всія ФРН «Bundesvision Song Contest 2010», але мова не про це.
А про те, що «Гросс Фрайхайт» - то не лише велика свобода як така, а назва однієї з найвідоміших вулиць гамбурзького кварталу червоних ліхтарів – перпендикулярної до вулиці Реепербан.
На вул. Гросс Фрайхайт є одразу три клуби, у яких починали грати «Бітлз», є купа всіляких секс-шопів, порно-клубів і т. ін. Правда, є й церква :)

Так що наш сьогоднішній пост із серії «Гамбург нашими очима» (а були ми в Гамбурзі вже місяць тому) - про секс-район Реепербан та його доповнення.
І почнемо ми – як і «бітли» починали свою справу - з вулиці Grosse Freiheit.
Адже саме її вчора оспівали німецькі «нечестивці» перед українською телеаудиторією.Hamburg

розповідь із фотками )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)
Минулої ночі, як відомо, депутат Київради Віталій Кличко хоч і не завалив, але таки переміг Шеннона Бріггса, і відбулося це в майже рідному для Кличків місті Гамбург, де брати із 1996 р. починали свою кар'єру на профі-ринзі.
На розігріві були нєкій Заурбек Байсангуров боксер-чеченець, який в андеркарті побив якогось негра-португальця й одразу начепив футболку з портретом Рамзана Кадирова бородатого кавказького бандюка.

Трохи краще 16-тисячну публіку розігріла німецька рок-група «Unheilig» (у перекладі – «Нечестивець»), яка витягнула на ринг ударну установку, гітари-мікрофони й виконала пісню «Große Freiheit» («Grosse Freiheit», тобто «Велика свобода»).
Ці готичненькі електронники-«унхайліхи», що грають у стилі Neue Deutsche Härte («нова німецька жорсткість»), днями виграли конкурс пісні всія ФРН «Bundesvision Song Contest 2010», але мова не про це.
А про те, що «Гросс Фрайхайт» - то не лише велика свобода як така, а назва однієї з найвідоміших вулиць гамбурзького кварталу червоних ліхтарів – перпендикулярної до вулиці Реепербан.
На вул. Гросс Фрайхайт є одразу три клуби, у яких починали грати «Бітлз», є купа всіляких секс-шопів, порно-клубів і т. ін. Правда, є й церква :)

Так що наш сьогоднішній пост із серії «Гамбург нашими очима» (а були ми в Гамбурзі вже місяць тому) - про секс-район Реепербан та його доповнення.
І почнемо ми – як і «бітли» починали свою справу - з вулиці Grosse Freiheit.
Адже саме її вчора оспівали німецькі «нечестивці» перед українською телеаудиторією.Hamburg

розповідь із фотками )
ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)

Нам, звісно, дуже незручно, що Україна - гине, а ми в цей час розважаємося по Парижах.
Але ж хто знав у грудні минулого року, коли ми купували цей лоукост-євротріп, що Україна гинутиме саме 27 квітня?
А ми 27-го за якісь півдоби побували в чотирьох країнах - крім нашої погиблої, у Німеччині (три години в Кельні, набережна Рейну, Дом, зелень - класно...), трансфером через Бельгію (на поїзді) і ось - у Франції.
Так почався наш квітнево-першотравневий тиждень у Парижі. Коли нікуди не треба поспішати, а треба релаксувати, гуляти неквапом, словом, насолоджуватися.

Готель наразі фіговий (завтра буде інший :), але за 15 хвилин ходьби від Нотр-Даму з боку Лувру.
Ось пройшлися й наклацали за півдня фоток для щоденника. Післяобіддя й надвечір'я в Місті Відпочинку від Роботи :)  Підбірка на жодну вичерпність не претендує - просто так, нотатки...
Каштани біля Лувру.
Photobucket

фотки-нотатки )



ledilid: (двоє - руки карта - мандрівки)

Нам, звісно, дуже незручно, що Україна - гине, а ми в цей час розважаємося по Парижах.
Але ж хто знав у грудні минулого року, коли ми купували цей лоукост-євротріп, що Україна гинутиме саме 27 квітня?
А ми 27-го за якісь півдоби побували в чотирьох країнах - крім нашої погиблої, у Німеччині (три години в Кельні, набережна Рейну, Дом, зелень - класно...), трансфером через Бельгію (на поїзді) і ось - у Франції.
Так почався наш квітнево-першотравневий тиждень у Парижі. Коли нікуди не треба поспішати, а треба релаксувати, гуляти неквапом, словом, насолоджуватися.

Готель наразі фіговий (завтра буде інший :), але за 15 хвилин ходьби від Нотр-Даму з боку Лувру.
Ось пройшлися й наклацали за півдня фоток для щоденника. Післяобіддя й надвечір'я в Місті Відпочинку від Роботи :)  Підбірка на жодну вичерпність не претендує - просто так, нотатки...
Каштани біля Лувру.
Photobucket

фотки-нотатки )



ledilid: (Default)

В англійській футбольній прем'єр-лізі є такий boxing day - це коли три тури грають за один тиждень, і все це відбувається на новорічні свята. Кажуть, саме по цьому відрізку можна визначити, хто найбільш гідний чемпіонства.
Так от.
У нас у газеті boxing day був 2-4 січня. Дехто забив, а ми - відпахали, як негри. Добре, що хоч єлюди, яким цікаво нашу творчість читати й оцінювати (особлива подяка другові

[profile] otarі виданню"Українська правда", яке станом на сьогоднішній обід з 12 останніх новин 8 (вісім) узяло саме з "України молодої", в тому числі дві - в розділ "Важливо" (тобто весь той розділ - із посиланнями на "УМ")))
Словом, відпрацювали жжошно і зачотно, при тому що  ці дні у нас на роботі ще й два дні народження було, а редактор був із Ющем у Буковелі.
І ось. Накупили суші. Шампанського. Ще одну гірлянду-мигалку. Прийшли нарешті додому. Вечір важкого "боксінг дня". Розклали суші. Налили шампанське. Запалили на новому кухонному столі гірлянду... Чесно: це навіть крутіше, ніж тоді, коли ми вразили ЖЖ шампанським і ананасом))) (бо то була зйомна хата, а це вже - наша власна)))




































Дуже кайфовий релакс. Супер.
Ось фото (Леся - за кадром)))
І всім того бажаємо.
Короче, зі сятом, що настає. З Різдвом. Надто ж тих, (зокрема, товаришку[profile] dzzvinka) хто обтяжливо працював у ті післяноворічні дні, коли в решти співвітчизників були канікули.

ПМ. А ще в нас новий інторнед: після мобільного life:) ми нарешті підключилися до позняківського FreeNet'у. Ніби нічо так)

 

 

ledilid: (Default)

В англійській футбольній прем'єр-лізі є такий boxing day - це коли три тури грають за один тиждень, і все це відбувається на новорічні свята. Кажуть, саме по цьому відрізку можна визначити, хто найбільш гідний чемпіонства.
Так от.
У нас у газеті boxing day був 2-4 січня. Дехто забив, а ми - відпахали, як негри. Добре, що хоч єлюди, яким цікаво нашу творчість читати й оцінювати (особлива подяка другові

[profile] otarі виданню"Українська правда", яке станом на сьогоднішній обід з 12 останніх новин 8 (вісім) узяло саме з "України молодої", в тому числі дві - в розділ "Важливо" (тобто весь той розділ - із посиланнями на "УМ")))
Словом, відпрацювали жжошно і зачотно, при тому що  ці дні у нас на роботі ще й два дні народження було, а редактор був із Ющем у Буковелі.
І ось. Накупили суші. Шампанського. Ще одну гірлянду-мигалку. Прийшли нарешті додому. Вечір важкого "боксінг дня". Розклали суші. Налили шампанське. Запалили на новому кухонному столі гірлянду... Чесно: це навіть крутіше, ніж тоді, коли ми вразили ЖЖ шампанським і ананасом))) (бо то була зйомна хата, а це вже - наша власна)))




































Дуже кайфовий релакс. Супер.
Ось фото (Леся - за кадром)))
І всім того бажаємо.
Короче, зі сятом, що настає. З Різдвом. Надто ж тих, (зокрема, товаришку[profile] dzzvinka) хто обтяжливо працював у ті післяноворічні дні, коли в решти співвітчизників були канікули.

ПМ. А ще в нас новий інторнед: після мобільного life:) ми нарешті підключилися до позняківського FreeNet'у. Ніби нічо так)

 

 

May 2014

S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
181920 21222324
25262728293031

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 23rd, 2017 02:47 am
Powered by Dreamwidth Studios